У вірші Лі Бо «Сосна біля південної галереї» немає описів, є лише конкретні, зримі образи-символи, що передають почуття ліричного героя: холод вітру, нудьга й самотність душі, прагнення вищої досконалості. Сосну тут можна тлумачити як образ самого поета, що прагне віднайти вищий сенс або досягти вищих щаблів поетичної майстерності. Вітер асоціюється з бентежним і неспокійним світом, у якому живе людина. У такий б утілено думку про необхідність духовного вдосконалення людини (про шлях до пізнання дао, що його, за висловом китайських мудреців, «не можна висловити ані в мовленні, ані в мовчанні»
Старый запорожец Тарас Бульба считал, что. лучшая школа для его сыновей — Запорожская Сечь, только там можно научиться чему-нибудь стоящему, набраться разума. Не дав сыновьям отдохнуть с дороги и побыть с матерью, Тарас Бульба забирает Остапа и Андрия в казацкую вольницу. В Запорожской Сечи молодые казаки показали себя с лучшей стороны. Они выделялись "прямою удалью и удачливостью во всем". Старые казаки одобрительно отзывались о новоприбывших, однако целиком и полностью их натуры раскрылись только во время боя, ведь даже там оба были "одни из первых". Казалось, что Остапу "был на роду написан битвенный путь и трудное знанье вершить ратные дела". Выдержка и хладнокровие, умение расчетливо взвесить опасность и быстро и точно найти правильное решение, настойчивость и уверенность в своих силах увидеть в нем наклонности будущего вождя. Гоголь сравнивает Остапа со львом, а Тарас Бульба с гордостью говорит: "О! да это будет со временем добрый полковник!
