Кора́н (араб. أَلْقُرآن — Qur'ān — читання в голос, декламація) — головна священа книга мусульман, запис проповідей, що виголошені пророком Мухаммедом в формі пророчих одкровень, головним чином в Мецці та Медині між 610 і 632 рр.
Мусульмани вірять, що Коран не створений, а існує передвічно, він є словом Аллаха і містить його остаточну і повну волю, яку Аллах промовив через пророка Мухаммеда.
снує декілька думок про походження назви. Згідно з однією думкою, вона є похідним від дієслова «кара», яке означає «читати». Згідно з іншою — воно походить від дієслова «іктарана», яке означає «зв'язуватися». За третім тлумаченням, воно походить від слова «кору», що означає «частування»[1]. Богослови вважають, що Коран отримав таку назву, оскільки є даром Божим для віруючих.
У самому Корані використані різні імена останнього одкровення, з яких найпоширенішими є:
Фуркан (розрізнення добра і зла, істини і брехні, дозволеного і забороненого)[2]Китаб (Книга)[3]Зікр (Нагадування)[4]Танзіль (Послання)[5]Словом «мусхаф» називають окремі сувої або примірники Корану.
Тем же летом папа забрал мальчиков в Москву к бабушке(ну и чтобы они там и учились). На день рождение их бабушки Вова подарил ей рисунок монгола, их учитель Карл Иванныч коробочку, а Коля написал стихи.
Потом весной у бабушки дома был бал. Туда приехали их друзья ,и князи с княгинями и с их детьми. Коля влюбился с первого взгляда 13-ти летнюю дочь одной из княгинь - Сонечку. На танцы Колька одел старую перчатку без одного пальца:)
В конце весны из их деревни пришло письмо что матушка серьёзно заболела. Ну мальчик с отцом поехали в деревню. но там все были с грустными лицами. Причина того что мама на грани смерти. Через пару дней она скончалась. На её похороны собралась почти вся деревня. Через неделю после похорон весь дом уехал в Москву. Когда бабушка узнала о смерти maman её начали мучать голюцинации.