Пізнавати світ від народження до смерті, проникати в його таємниці й премудрості — властиво людям Сходу, різним його націям і народностям. Пошуком сенсу життя, причин його швидкоплинності й різноманіття його форм з давніх часів зайняті думки і японських філософів. Японія — країна найбагатшої культури, неосяжних знань, численних відкриттів, дивних традицій. Книга віршів для будь-якого японця — джерело життєвої сили й духовного збагачення, необхідного, як повітря й сонце (у такий б відбувається в Східній Азії спілкування «від духу до духу»).
Особливе місце в ліриці японців займає пізніший за часом виникнення жанр хайку (або хоку), що є ніби усіченим танка.
Один із кращих постів, що працювали в жанрі хайку, — Мацуо Басьо (1644—1694). Басьо перетворив хайку, що буквально означає «гумористичні вірші», на серйозний жанр пейзажної лірики. Його поезія, наповнена глибоким філософським змістом, пильною увагою до внутрішнього світу, прагненням проникнути вдушу явищ природи, вирішує проблеми пізнання дійсності з позицій любові дожиття й людини. У творчості Мацуо Басьо здобули високе звучання події щоденного життя людини.
Влади́мир Все́володович Монома́х (др.-рус. Володимиръ (-мѣръ[1]) Мономахъ; в крещении Василий; 26 мая 1053—19 мая 1125) — князь смоленский (1073—1078)[2], черниговский (1078—1094), переяславский (1094—1113), великий князькиевский (1113—1125), государственный деятель, военачальник, писатель, мыслитель. Сын князя Всеволода Ярославича. Прозван Мономахом по прозванию рода матери, которая предположительно была дочерью византийского императораКонстантина IX Мономаха.
В Русской Православной Церкви почитается как благоверный князь в соборе Всех святых в земле Российской просиявших(второе воскресенье после Пятидесятницы)[3] и в соборе Киевских святых (15 июля (28 июля))
