Объяснение:
Тест по повести «Последние холода»
1.Повествование в произведении ведётся от лица:
А. Коли Б. Вадика В. Марьи
2. Какая из тем не рассматривается автором:
А. благородство Б. предательство В. достоинство
3.Кому принадлежат слова: «В учении нельзя обманывать самого себя»:
А. маме Коли Б. бабушке В. Анне Николаевне
4. Действие в повести происходит в:
А. 1944 г. Б. 1945 В. 1943
5. В каком году погиб отец Вадика и Марьи:
А. 1943 Б.1944 В. 1941
6. Жмых – это:
А. остатки от подсолнуха Б. остатки от зерна В. остатки от ягод
7. Коле – главному герою - было:
А. 12 лет Б. 10 лет В. 8 лет
8. Чей это портрет: «На голове у неё был чёрный платок. Лицо прикрывали обрезанные седые волосы. Они торчали, как пакля. Глаза мерцали»:
А. бабушки Б. санитарки В. нищенки
9. «Буржуйка» - это:
А. печка Б. труба В. керосинка
10. Кому принадлежат слова: «Может случиться так, что новые малыши забудут наше горе, нашу радость, наши слёзы! Не давайте им забыть!»
А. Анне Николаевне Б. маме В. бабушке
11. Какое художественное средство использовал автор в данном отрывке: «Седой чёлкой над входной дверью навис иней…»
А. эпитет Б. сравнение В. метафора
12. Вставьте пропущенное слово: «Им не хватает только роста и …, чтобы себя»
13. Выпишите из отрывка все художественные средства и укажите их: «Это был прекрасный майор! Лицо молодое, усы, как у гусара, и на груди целых три ордена. Погоны горели золотом, ордена позванивали и блестели»
14. Что такое «георгиевская ленточка»?
це треба скласти твір?
Объяснение:
Напевно, ніхто не може уявити, наскільки неосяжним є всесвіт книжок. Людина здатна лише знаходити серед тисяч томів ті, які їй дійсно до вподоби. Дехто покладається на поради знайомих, інші, переглянувши кінофільм, бажають неодмінно прочитати оригінал історії. Але я познайомилась зі своїм улюбленим (на сьогоднішній день) твором на уроці зарубіжної літератури у сьомому класі. Це новела відомого американського письменника О’Генрі «Останній листок».
Чому саме цей твір справив на мене таке враження? Мені здається, насамперед тому, що в такому невеликому тексті автор зміг поєднати багато різних емоцій і переживань.
Це оповідання змушує замислитися над речами, набагато важливішими за буденне життя з його повсякденними турботами. Ми кожного дня витрачаємо певний час на боротьбу з тими чи іншими проблемами, тому не завжди є можливість замислитися над сенсом життя, над тими речами, які повинен усвідомити кожен, – дружба, любов, доброта, людяність, гуманність.
Дружба… Дві дівчини займаються живописом, прагнуть досягти успіху в нелегкому ремеслі. Так сталося, що до чекати нема від кого. Але, на щастя ,вони стали одна для одної справжніми подругами. Хоча, на жаль, у житті іноді стається так, що людина, яку ти вважаєш другом, дізнавшись про твої проблеми, намагається відійти від до Це дуже прикро, але в наш час це не рідкість.
Читаючи оповідання, я дуже хвилювалася за Джонсі. Тяжка хвороба, прогноз лікаря, безнадійність, безпорадність… Але в неї була справжня подруга Сьюзі, яка підтримує хвору, переймається її смутком і намагається вселити у подругу жагу до життя.
Але найбільше мене вразив художник, сусід дівчат, Берман. Людина, яка прожила все життя у гонитві за примарою. Примарою слави і визнання. Безталанний художник, невдаха… Так можна його назвати, але…Він спромігся зробити те, що не під силу було ні найкращим лікарям, ні вірній подрузі – вселити у згасаючу від хвороби свідомість Джонсі жагу до життя, віру в одужання, намалювавши останній листок на стіні будинку. Та ціна такого вчинку була надто великою: Берман помер, встигнувши створити найдивовижніший у світі шедевр, що врятував людське життя, яке мало згаснути. Адже це насправді шедевр, бо один маленький намальований листочок вселив віру і надію, любов до життя, подолав жорсткі примари безнадії й смерті, врятував від безглуздих думок і допоміг одужати Джонсі (до речі, мало знайомій людині).
Чому ж для Джонсі так потрібен був отой листочок? Чому в серці бідолашної дівчини з’явилася надія одужати ? Насправді цей листок і був останньою надією Джонсі – не помирати, а жити. Адже життя – це найкраще, що може бути у людини.
Я вважаю, «Останній листок» – чудове оповідання. Воно вчить нас, що чужих проблем не буває, а доброта і здатність співчувати – то наші чесноти. Якщо кожен хоча б іноді допомагатиме тим, хто цього потребує, світ стане кращим.Хочеться, щоб поміж людей панувала людяність та порозуміння, а не жага до влади та грошей. Мені дуже шкода, що більшість людей, коли стають дорослішими, забувають деякі твори і те, чому вони вчать. Я впевнена, що не забуду це оповідання, його героїв, адже немає нічого ціннішого за людське життя. Життя кожного з нас.
