Оповідання було написано пізніше, аніж попередні («північ») твори Джека Лондона, але за своїм задумом воно продовжує тему «золотої лихоманки». За Аляскою золотошукачі опановували інші регіони, зокрема північно-західну частину Канади, де відбувається дія твору.
Хто добре жив і кинув все, лиш той здобуде гарту, — і виграти потрапить той, хто ставить все на карту.
Вони ступали, кульгаючи, до річки; сходячи вкритим каменюками берегом, передній заточився й мало не впав. Обидва були стомлені й виснажені, з облич їм не сходив вираз тупого терпіння, що його карбують тривалі знегоди. На спині вони несли важкі клунки, загорнені в укривала й підтримувані ремінцями, які вони накинули на лоби. Кожен ніс рушницю. Вони ступали, схиливши низько плечі, а ще нижче голову, утупившись очима в землю.
— Якби нам бодай два патрони з тих, що в схованці, — промовив задній.
Голос його звучав одноманітно, без усякого виразу. Він говорив байдужно, і перший, заходячи в молочно-білий потік, що шумував між камінням, не озвався ні словом.
Объяснение:
1. "Был в ту пору мастер Прокопьич".
2. "Вот так-то и дошло дело до Данилки Недокормыша".
3. "На рожке он играть научился — куда старику! "
4. "Какой еще терпеливый выискался! Теперь знаю, куда его поставить, коли живой останется".
5. "Хорошо Данилушке у этой бабушки Вихорихи пожилось".
6. " У нас мастерство строгое".
7. "На каждый день Прокопьич Данилушке работу дает, а все забава".
8. "Только с той поры Данилушке не стало вольготного житья".
9. " Чаша-то у него живой рукой и вышла из дела".
10. "Вот Данилушко сидит над этой чашей по чертежу-то, а сам про другое думает".
11. "С той поры и стал чуть не каждый день в лес бегать".
12. " Гладко да ровно, узор чистый, резьба по чертежу, а красота где? "
13. "Данилушко, как услышал про каменный цветок, давай спрашивать старика".
14. "Обрадовался Данилушко, скорей за лошадью побежал, привез камень домой".
15. "Сидит над этой своей чашей, придумывает, как бы поправить, лучше сделать".
15. "Данилушко поднял голову, а напротив, у другой-то стены, сидит Медной горы Хозяйка".
16. "На этих кустах большие зеленые колокольцы малахитовы и в каждом сурьмяная звездочка".
17. " По обряду невеста с подружками провожать жениха пошла".
18. "Потом взял балодку да как ахнет по дурман-цветку, — только схрупало. Так с той поры Данилушку и найти не могли".