Ось така відповідь (але я вже це писав раніше)
Г. В. Лонгфелло (американський поет) у «Пісні про Гайявату» створив образ мудрого вождя, що володіє надприродною силою, яку він використовує на благо свого народу.
Великий Дух Гітчі Маніто — Життя Владика – накреслив путь рікам і напустив у них риби. Дав індіанцям землю й населив її тваринами. Він любить представників усіх індіанських племен. Для нього усі вони – його вищі ТВОРІННЯ. Саме тому він дарує їм не лише усі природні багатства, але й писемність.
Розуміючи, що між різними племенами палає непримирима ворожнеча й звіряча лють, він покладає на Гайявату місію встановлення миру й злагоди. За для цього він скликає усі племена на велику раду, щоб викурили вони Люльку Згоди й, нарешті, поразумілися.
Звертаючись до своїх дітей, Гітчі Маніто, закликає усі народи жити по-братськи у єдиній спільноті. Саме в цьому проявляється велика любовь і турбота Владики Світу про людей. Він закликає їх до примирення заради продовження життя, взаємної підтримки й розвитку.
Объяснение:
Келья-это жилище монаха в монастыре,небольшая комнатка с убогой обстановкой.
Пушкин называл свою комнату кельей,так как она была очень маленькой,из обстановки был только необходимый минимум,а главное-он был заточён в своей комнате на время обучения.В лицее запрещалось покидать помещения,даже на каникулы ученики не разъезжались по домам.Очень строгие правила запрещали выходить вне стены лицея воспитанникам и они ,как монахи,находились в добровольном заточении.Поэтому Пушкин назвал комнату кельей,имея ввиду не только размер и обстановку,а заточение в лицее,сравнивая его с монастырём и отречением от всего мирского.