Главный герой рассказа В.Распутина "Уроки французского" вырастет замечательным человеком. Его детство пришлось на послевоенные годы, и он вдоволь нахлебался горя: на фронте погиб у него отец, и сам мальчик недоедал. Окончив начальную школу в своем селе и проявив в учебе, он продолжает учиться в городе, где живет у чужих людей. И здесь мальчишке пришлось несладко: чужие люди, которым он не нужен, да еще и скудные продукты питания, оставленные матерью, у него часто воруют. Как в таких условиях не просто жить и учиться, а выживать? А он не ломается, играет в чику на деньги, чтобы была возможность купить хотя бы лишнюю кружку молока. Его избивают старшие ребята. Но главное в жизни героя - это учительница французского языка. Именно она все увидела и поняла все трудности своего постоянно голодного ученика. Как его подкормить, этого гордого мальчишку? И она начинает играть с ним в при стенок на деньги. её, конечно, уволили с работы, она нарушила свой педагогический долг, но ту которую она оказала этим своим, казалось бы, неблаговидным поступком, мальчик будет помнить до конца жизни. И можно быть уверенным, что из него вырастет настоящий человек.
Як часто в житті так буває: спочатку ми зробимо, а потім міркуємо, чи правильно це було. Так само вчинила й героїня п'єси Генріка Ібсена "Ляльковий дім". Чи не здається нам, читачам, безглуздим її вчинок: вісім років прожити разом із чоловіком, урятувати його в тяжкий час, а тоді, коли вже є домівка, малі діти, щастя, втекти? На перший погляд так, але кожен повинен поставити перед собою одне-єдине запитання, коли прочитає цю книгу: "А чи таким не вірним був цей крок? Що штовхнуло героїню на це?"
Здавалося б, вона має все, про що лише можна мріяти: діти, коханий чаловік, домівка, гроші (хоча й мало, але вистачає)... Проте я вважаю, що цей шлюб ще на самому початку був приречений на розлучення. Згадаємо, як Торвальд забороняє їсти улюблене печиво своїй дружині, мотивуючи це тим, що вона зіпсує свої прекрасні зуби. Чи стала би так робити людина, яка по-справжньому кохає? Мені здається, ні! А ялика у затишному домі Нори? Вона самотньо стоїть у кутку, забута всіми, майже не прикрашена. Я вважаю, що це образ-символ самої хозяйки: вона так само почувала себе поруч із чоловіком. Він - велика людина, він завжди повинен бути "на висоті", а хто вона? Лише його додаток у житті...
Таким чином, Нора й Торвальд розлучилися не через фальшивий вексель, як може подумати неуважний читач та сторонній глядач, а через моральний розлад у сім'ї: на Нору наче тиснуть всі ті умови життя, які створює їй чоловік: те не можна, сюди не ходи, грошей багато не витрачай, це не іж... Вона справді стала для нього іграшкою, його "лялькою-дружиною", як у батька була його "лялькою-донькою".
