Пригодницькі твори та фантастика в усі часи були улюбленими творами підлітків. Хто ж з нас не мріяв стати учасником таких незвичайних пригод, які довелося пережити Робінзону Крузо з книги Даніеля Дефо або таких подорожей, як подорож Діка Сенда з книги Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан»? А хто з нас не мріяв стати таким розумним та винахідливим, як Шерлок Холмс, герой творів Артура Конан Дойля, який розплутував найскладніші злочини лише силою свого розуму? Та все ж таки це дуже далекі від нас герої, яких від нас відділяє час та відстань. А ось читаючи оповідання Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки», добре розумієш, що це дійсно твоє, дійсно рідне і близьке. Бо ти сам та й твої друзі досить часто опинялися у ситуаціях, схожих на ті, у які потрапляли головні герої цього твору. Особисто мене незвичайні події, які відбувалися з хлопцями – Явою та Павлушею, захопили і перенесли до рідного села хлопчаків, де я стала учасницею усіх тих забавок, які придумували хлопці. Головні герої оповідання мені настільки сподобалися, що коли б у мене була можливість написати кому-небудь з них листа, я б задоволенням звернулася до кожного з них. Якщо б я могла написати листа Яві, я б звернулася до нього приблизно з такими словами: «Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями. Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили. Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене. Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках. Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша. Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство. До побачення, Яво, і усього тобі
Я прочитала повесть В. Железникова «Чучело» Главным героем в этом произведении является Лена Бессольцева, перед которой встает проблема изгнания из общества. Лена была довольно милой девочкой, довольно доброй и не очень красивой, но дело в том, что она была не такой, как все, и таким людям не очень легко жить в обществе. И из-за того, что она приняла вину любимого ею человека на себя, класс во главе с Железной Кнопкой прибег к травле, и двенадцатилетняя девочка стала изгоем. Вообще дети очень жестоки и неправильно относятся к людям, не таким, как они. Дети не понимают, какую боль они причиняют таким людям. Так же и этот класс посчитал Лену предателем и объявил ей бойкот, но помимо бойкота ее травили. Когда ее гоняли по городу, она испытывала такое жуткое ощущение, как будто она лиса, а за ней гонятся злые собаки. У Лены был один – единственный друг, из-за любви к которому она и приняла его вину на себя. Лена считала его очень храбрым и сильным человеком, и он обещал ей во всем признаться классу, но ее продолжали травить. Было очень много ситуаций травли, и Сомов ни в чем ни признавался. Я считаю, что Сомов был человеком жалким и мелким и что ради положения в обществе он предал близкого человека. Он испортил жизнь Лене ради того, чтобы занимать лидирующее место в классе. Он был мерзким трусом. После разочарования в Диме, Лена начала проявлять волю. Лену достало это все, и она приняла решение уехать из города. Лену компания Мироновой обзывала чучелом, и она, чтобы утвердить это звание, предприняла отважный поступок: постриглась налысо, но помимо детей, Лену не любили и некоторые взрослые. Например, тетя Клава, которая считала, что из-за Лены ее сын не поехал в Москву к отцу. Но после рассказа Лены парикмахерша поняла свою ошибку и согласилась подстричь ее. Дети из класса думали, что Лена уезжает из-за страха, но это было не так. И все ребята поняли, что Лена победила. И когда она отказалась объявлять бойкот Сомову, стало ясно, что она выше их. И несмотря на жуткое отношение Сомова и его предательство, она не объявила ему бойкот. Другой бы человек на ее месте загнал бы Диму в угол и как следует врезал. Да, Лена победила! Ребятам стало стыдно, и их учительнице тоже, но у каждого поступка есть своя цена, и тут цена довольно большая: Лена навсегда покинула город, дедушка оставил свое любимое дело, и самое главное, пострадала психика Лены. И к тому же Лена слишком рано познала, что такое быть изгоем, а это не каждый познает. И кто знает, что с ней будет в будущем. Я считаю, что Лена еще слабо отреагировала на унижение класса, но, самое главное, она не потеряла самообладание и стала не по годам старше.
Герои: Простаков - отец Митрофанушки, который во всем подчиняется своей жене и не имеет права голоса в семье Простакова - мать Митрофанушки, именно от нее зависит все, что происходит в жизни этого семейства Стародум - старик-дворянин, дядя Софьи, на которой Простаковы хотят женить своего недоросля, потому что она очень богата Софья - племянница Стародума, которую хотят выдать замуж за Митрофанушку Скотинин - брат Простаковой, оправдывает свою фамилию вместе со своей сестрой Второстепенные персонажи: Еремеевна - нянька Митрофана (пояснять нечего) Правдин - противник Простаковых и Скотинина, защищающий интересы Софьи и Стародума Милон Кутейкин - семинарист Цыфиркин – сержант Основная мысль и идея - осуждение дворянского воспитания, ведь недоросль - это молодой дворянин, который не получил документа об образовании, их не принимали на службу, и им не разрешалось вступать в брак. Митрофанушка именно образец такого недоросля, который на вопрос "Дверь - это прилагательное или существительное?" совершенно серьезно спрашивает: какая дверь? А далее он объясняет, что дверь, которую приложили прилагательное, а дверь, которая в чулане стоит, пока еще существительное. Пьеса читается легко и весело, я всем советую ее прочитать, получите удовольствие и вдоволь насмеетесь.
Пригодницькі твори та фантастика в усі часи були улюбленими творами підлітків. Хто ж з нас не мріяв стати учасником таких незвичайних пригод, які довелося пережити Робінзону Крузо з книги Даніеля Дефо або таких подорожей, як подорож Діка Сенда з книги Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан»? А хто з нас не мріяв стати таким розумним та винахідливим, як Шерлок Холмс, герой творів Артура Конан Дойля, який розплутував найскладніші злочини лише силою свого розуму? Та все ж таки це дуже далекі від нас герої, яких від нас відділяє час та відстань. А ось читаючи оповідання Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки», добре розумієш, що це дійсно твоє, дійсно рідне і близьке. Бо ти сам та й твої друзі досить часто опинялися у ситуаціях, схожих на ті, у які потрапляли головні герої цього твору. Особисто мене незвичайні події, які відбувалися з хлопцями – Явою та Павлушею, захопили і перенесли до рідного села хлопчаків, де я стала учасницею усіх тих забавок, які придумували хлопці. Головні герої оповідання мені настільки сподобалися, що коли б у мене була можливість написати кому-небудь з них листа, я б задоволенням звернулася до кожного з них. Якщо б я могла написати листа Яві, я б звернулася до нього приблизно з такими словами: «Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями. Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили. Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене. Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках. Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша. Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство. До побачення, Яво, і усього тобі