Читая роман «Евгений Онегин» трудно выбрать любимые страницы. Мне нравится и описание героев, и природы, и русской жизни, и высмеивание недостатков дворянства. Однако бурю эмоций у меня вызвало смелое письмо Татьяны, в котором она открыто говорила о своих чувствах к Евгению. Несмотря на всю свою скромность и сдержанность, она решилась написать такое письмо, так как чувства одолевали её:
.
.
вот что можешь написать: "Евгений Онегин"- один из самых интереснейших романов, которые я читала. Произведение является своеобразным лирическим дневником поэта, содержащим размышления об особенностях русской жизни, юности, творчестве, искусстве, природе и многом другом. Больше всего мне понравились страницы, на которых Пушкин повествует о встрече Татьяны с Онегиным в саду. Но почему из всего романа я выделила именно эту сцену? Во-первых, Пушкин до последнего не рассказывал нам о том, что чувствовал Онегин к Татьяне после прочтения её письма, тем самым сохраняя интригу.
»Мої улюблені сторінки в романі Євгеній Онєгін "прочитавши роман Олександра Сергійовича Пушкіна "Євгеній Онєгін", я зрозумів те, що мої улюблені сторінки в цьому романі саме ті, при прочитанні яких я відчув бурхливий шквал емоцій, саме ті, на яких чорним по білому написано чуттєве, відкрите, душевне, емоційне і миле лист Тетяни до Онєгіна...лист... дивно, але саме так Тетяна вирішила розповісти Євгену про свої почуття. Так, вона боялася, соромилася... але почуття побороли її сум'яття:Спочатку я мовчати хотіла;повірте: мого сорому не впізнали б ніколи, коли б надію я малахоть рідко, хоч в тиждень разВ селі нашої бачити васЧтоб тільки чути ваші мови,вам слово мовити, і потомВсе думати, думати про одномИ день, і ніч до нової зустрічі.Лист настільки проникливо, настільки пронизане ниточками ніжних почуттів, що відчувається в цьому всьому сильна любов...Тетяна неймовірно любила Онєгіна Можливо, так любила, що усвідомлювала те, що без усіх цих страждань їй би
Объяснение:
»Мої улюблені сторінки в романі Євгеній Онєгін "прочитавши роман Олександра Сергійовича Пушкіна "Євгеній Онєгін", я зрозумів те, що мої улюблені сторінки в цьому романі саме ті, при прочитанні яких я відчув бурхливий шквал емоцій, саме ті, на яких чорним по білому написано чуттєве, відкрите, душевне, емоційне і миле лист Тетяни до Онєгіна...лист... дивно, але саме так Тетяна вирішила розповісти Євгену про свої почуття. Так, вона боялася, соромилася... але почуття побороли її сум'яття:Спочатку я мовчати хотіла;повірте: мого сорому не впізнали б ніколи, коли б надію я малахоть рідко, хоч в тиждень разВ селі нашої бачити васЧтоб тільки чути ваші мови,вам слово мовити, і потомВсе думати, думати про одномИ день, і ніч до нової зустрічі.Лист настільки проникливо, настільки пронизане ниточками ніжних почуттів, що відчувається в цьому всьому сильна любов...Тетяна неймовірно любила Онєгіна Можливо, так любила, що усвідомлювала те, що без усіх цих страждань їй би
