2.Когда-то давно, ещё в Любеке, он слышал рассказ о том, как один рыцарь, заточённый в высокую тюремную башню, убежал из неё, спустившись по верёвке, которую он сплёл из простынь, разрезанных на полосы.Мартин крепко связал углами простыни, а потом изо всей силы дернул окошко, плотно заткнутое по щелям паклей. Окошко распахнулось, и он ощутил могучее дыхание стужи. Высунувшись, Мартин спустил связку простыней вниз, чтобы посмотреть, хватает ли её. Связки почти хватало. Конец нижней простыни на мгновение попал в поток света, струившийся из окна приказчичьей комнатки, а это было уже совсем невысоко над землёй. Правда, надо было ещё привязать связку простынь к ножке кровати, тогда нижний конец её придётся несколько выше приказчичьего окна, но там уже можно будет и прыгнутьОкошко спальни выходило в нишу, и Мартин без особенного труда вылез наружу; здесь он мог даже стоять. Дальше пошло труднее. Спускаясь, он должен был упираться ногами в стену, чтобы руки не прижимало к стене, и поэтому спускаться он вынужден был только на руках.Всё шло благополучно, как вдруг он угодил ногой в окно столовой. Раздался звон разбитого стекла. Сердце Мартина оборвалось, а руки его чуть не выпустили простыню. Он замер.
3.его побег не удался.Вскоре пришёл приказчик с пучком розог. Мартин вспомнил, как он боялся их когда-то. Но это было так давно! Что значили розги в сравнении со всем происходящим?
Георг Фекингузен был добропорядочный бюргер и никогда ничего не делал спустя рукава. После этого вечера Мартин не мог лежать на спине и сидеть гораздо дольше, чем Николка в тот раз, когда отец выпорол его за нападение на немецких мальчишек
Объяснение:
Знаменита трагедія В. Шекспіра "Ромео і Джульєтта" уперше була поставлена 1595 року. Пройшли сторіччя, але й сьогодні, як у часи Шекспіра, ця "сумна повість" змушує тріпотіти серця, як продовжує хвилювати нас ця вічна тема — тема трагічно перерваної любові.
Перша трагедія Шекспіра — трагедія великого людського почуття, що зіткнулося з нелюдським світом.
Сюжет "Ромео і Джульєтта" веде нас до стародавньої італійської народної легенди, згідно з якою події, описані Шекспіром, справді мали місце на початку XIV століття в місті Вероні. Ще й тепер у цьому місті показують легендарну "гробницю Джульєтти". Шекспір був далеко не першим, хто опрацював цей сюжет, але він перший зумів зробити з нього геніальний художній твір.
Основна тема шекспірівської трагедії — викриття нескінченних міжусобних чвар. Ці чвари погубили двох чудових молодих людей. Ніхто зі старійшин роду Монтеккі і Капулетті вже не пам'ятав, через що почалася ця ворожнеча, але вона захопила і молодь, заважаючи їй жити. У родині Капулетті росте дочка. Джульєтті лише тринадцять років, вона слухняна, шанує батьків. Але її покірність має межу. І ім'я їй — Ромео Монтеккі. Світле почуття до сина ворогів своєї родини неминуче вступає в суперечність із традиціями, з волею батьків. Ромео, довідавшись, хто його кохана, відчуває наближення грози. Але любов для нього сильніша за смерть. Проти закоханих увесь світ. Ромео в сутичці з Тибальтом, двоюрідним братом Джульєтти, вбиває його і під загрозою страти змушений залишити місто. Але святий обряд вінчання уже відбувся. Розлука гірше від смерті. Трагічна розв'язка наближається. Джульєтта випиває сонне зілля. Довідавшись про "смерть" коханої, Ромео п'є отруту. Прийшовши до пам'яті після сну, Джульєтта бачить, що сталося непоправне, і, вихопивши кинджал із піхов Ромео, заколює себе.
