Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Як зазначив Стефан Малларме, все єство поетів заполонила думка про Книгу, де було б “орфічне потрактування Землі, справжнє призначення поета і найвища мета літературного дійства – бути знаряддям Духу”. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу.
З глибокої давнини людині притаманне символічне розуміння світу. Одна концепція символу склалася лише в епоху романтизму – у творах І.Канта, Ф.Крейцера, Й.-В.Гете, Ф.Шиллінга. Німецькі романтики зробили вагомий внесок у розвиток теорії, показавши багатозначність символу, його здатність втілювати “ загальну Ідею”.
Відлуння німецької романтичної філософії символу досягло і Франції.
Французька романтична лірика середини ХІХ ст. підготувала перехід до якісно нового етапу літератури – символізму, який став результатом поступового розвитку мистецтва.
Як літературна течія символізм сформувався у французькій поезії 70-80 років ХІХ ст. і розвивався до початку ХХ ст. Історію французького символізму поділяють на три етапи. Перший – 70-ті –друга половина 80-х років ХІХ ст. – період становлення напряму. У цей час С.Малларме організував літературний салон для молодих поетів, які шукали у віршах засоби розкриття “цілісних емоцій” та навіювання настроїв. У 1886 році була опублікована стаття Ж.Мореаса “Літературний маніфест. Символізм”, яка містила програму нової течії в ліриці. Поетичні відкриття збагачували твори П.Верлена, С.Малларме, А.Рембо та інших ліриків Франції.
Символізм активно розвивався протягом другого етапу у 80-90-ті роки. Період підйому засвідчили твори Ф.Вьєле-Гріффене, А. де Реньє, Е.Рейно, Е.Верхарна, Ш.Моріса, С.Малларме, Г.Кана, М.Метерлінка.
У третій період відбувається спад символізму, символістський рух у Франції поступово згасає. Хоча у цей час багато письменників ще активно працювали, але етстетика символістів уже не задовольняла письменників, які шукали нових форм. Французький символізм був значною яскравою і цікавою епохою в поезії з неповторними художніми відкриттями і лутературними знахідками.
Французькі символісти проголосили існування кількох світів: реального ( об’єктивного), духовного ( суб’єктивного) та ідеального ( світу вічних ідей). На їхню думку, матеріальна природа – лише оболонка для духовної субстанції, яку має звільнити поет, щоб спрямувати її на пошук вічної Ідеї, Краси та Гармонії.
Одним з найважливіших принципів символістської поезії є сугестія (лат. suggestio – натяк, навіювання). Французькі символісти започаткували створення таких образів і символів, які навіювали певні настрої, асоціації та аналогії читачам. Поети не виказували своєї думки безпосередньо, нічого не з’ясовували до кінця, не робили висновків і тим більше не повчали. Вони давали змогу читачам самим “домислити і завершити написане”.
Любовь Данияра и Джамили была запретной. Джамиля шла против законов аила, она долго терзалась перед принятием главного решения в своей жизни. Не все решения поддаются логике. Сложно рассуждать здраво, когда чувства затмевают сознание. Герои произведения Ч.Айтматова «Джамиля» – молодые, чувственные натуры, которые успели настрадаться, которые увидели друг в друге родственные души.
Признание Джамили звучит как исповедь, после него судьба обоих героев кординально изменилась, их жизнь стала бесцельной друг без друга:
«Неужели ты думал, что я променяю тебя на него? - горячо шептала Джамиля. - Да нет же, нет! Он никогда не любил меня. Даже поклон и то в самом конце письма приписывал. Не нужен мне он со своей запоздалой любовью, пусть говорят что угодно!
«Чайник» - низшая степень пользователя. Полный ноль в компьютерной грамотности.
«Ламер» - пользователь с завышенным самомнением.
«Железячник» - человек, хорошо разбирающийся в аппаратном обеспечении («железе»).
«Асечник» - человек, не представляющий себе жизнь без программы для мгновенных сообщений ICQ («ася»).
«Личер» (англ. leech - пиявка) - участник файлообменной сети, скачивающий информацию. Иногда употребляется в негативном смысле. Так отзываются о человеке, который отдает гораздо меньше, нежели забирает.
«Сидер» (англ. seeder) - участник файлообменной сети, раздающий информацию.
«Читер» (англ. cheat) - человек, пользующийся кодами (читами) для более легкого прохождения игры. Геймерское сообщество крайне негативно относится к таким игрокам.
«Ник» - компьютерный псевдоним. Нередко полностью заменяет реальное имя. Некоторые люди, общающиеся «в живую», знают собеседника только по его компьютерному прозвищу. «Пост» - сообщение.
«Сабж» (англ. subject) - тема сообщения или заглавная статья, материал.
«Мыло» («мэйл») - электронный адрес, интернет-ящик.
«Собака» - символ @. Термин относится к электронной почте.
«Баг» - программная ошибка. «Глюк» - то же, что и баг.
«Фича» - особенность, свойство, характерная черта. Применительно к программам обозначает нетипичный результат действия, смахивающий на недоделку или ошибку. Иногда, кстати, так и есть.
«Заплатка» («патч») - небольшое приложение, устраняющее проблемы с программой. Служит для исправления ошибок.
еще кидать?