Природа і людина тісно пов'язані. І якщо природа може існувати без людини, то людина без неї не може. Тому так важливо жити в гармонії з природою. Але, на жаль, люди намагаються підпорядкувати собі природи, стати її господарем, однак, це не виходить. Природу треба берегти, адже це наш дім. Все необхідне для життєдіяльності дає нам природа. Якщо раніше вважалося, що природні багатства невичерпні, що вони у величезних кількостях, то зараз, стає ясно, що багато чого знаходиться в обмеженій кількості. Людина не може користуватися дарами природи постійно, так як вони можуть дуже скоро зникнути. Завдання людини зберегти природу і примножити її багатства. Потрібно відповідально підходити до даного питання, так як ми повинні залишити після себе своїм нащадком багату, красиву і чисту планету. Планета земля наш дім, вона єдина у своєму роді, така прекрасна і неповторна. Тому необхідно піклуватися про неї. Отруюючи і знищуючи природу, людство в першу чергу знищує самого себе. Де ми будемо жити, що ми будемо їсти, якщо не буде природи? Але останнім часом люди починають замислюватися про проблеми екології, розробляються програми по захисту навколишнього середовища. На щастя, люди усвідомлюють свої помилки і намагаються їх виправити.
Недавно я прочитал в газете историю об одном мальчике из Великобритании, которая произвела на меня большое впечатление.
Этот мальчик тяжело болел. У него была опухоль мозга. Рак - болезнь страшная, коварная. Даже сейчас, при всем прогрессе медицины, ее не всегда можно вылечить. В запущенных случаях раковые клетки разносятся кровью по всему телу, и возникают новые опухоли - метастазы. Делать операцию в этом случае бесполезно. Мальчик был обречен. Лекарства не действовали, от них становилось только хуже. Врачи были уверены, что мальчик скоро умрет.
Он знал, что с ним происходит. И, конечно же, он мечтал избавиться от этих раковых клеток, которые его убивают. Он часто воображал их в виде бандитов, которые пробрались в его организм. А потом он вообразил вооруженных полицейских на мотоциклах, которые отлавливают и расстреливают этих бандитов. Так ему было легче жить: хотя бы в воображении побеждать эти проклятые клетки.
Шли месяцы, и ему постепенно становилось лучше. А через два года оказалось, что метастазы исчезли, опухоль значительно уменьшилась. Врачи не могли поверить своим глазам: болезнь уходила. Еще через год исчезла и опухоль. Мальчик выздоровел. Врачи до сих пор не могут понять, как так получилось и говорят, что возможности человеческого мозга до сих пор не изучены до конца. А мальчик просто радуется тому, что снова здоров.
