Нелли шла впереди. Мальчишки сзади. Девочка краем уха услышала, что они о чём-то говорят. Резко развернувшись к ним, она спросила: - О чём это вы там болтаете? - А тебе какая разница? - Вася спрятал руки за спину. - Но мы же друзья! А у друзей друг от друга секретов быть не может! - Ещё как может! Возмущённая Нелли развернулась и быстро пошла к окраине деревни, как раз именно там, она сегодня утром попала под завал. - Тебе что, мало что-ли? - удивился Семёнов. - Опять в передрягу попасть хочешь? - Я свободный человек! - сказала она, ускорив шаг. - Да ну, - усмехнулся Васёк. - А я думал ты под домашним арестом! Нелли пропустила его слова мимо ушей. Ребятам ничего не оставалось как пойти за ней, а то вдруг она опять куда-нибудь влипнет надо будет. Дойдя до окраины деревни, ребята увидели там чёрную иномарку. Одна из её дверей была открыта. За рулём никого не было. Странно, ведь сегодня утром, когда ребята были здесь, никакой иномарки тут не было. Сашка заглянул в салон. Сам салон был обтянут чёрной кожей. На водительском кресле лежал какой-то пакет. На заднем сидении валялась пустая бутылка из под лимонада. - Интересно, чья же это тачка? - почесал в затылке Вася. - Наверное, это какой-нибудь олигарх оставил её здесь, чтобы мы на ней покатались! - сказала Нелли и отпихнув Сашу, убрала пакет с места водителя и села за руль. - Может лучше скажем об этом взрослым? - неуверенно произнёс Васька. - Да что ж это такое-то? - всплеснула руками девочка. - Чуть что, сразу бежать за взрослыми! Тем более, - она улыбнулась, - когда вы с Саньком меня из под завала вытаскивали, он предлагал тебе позвать взрослых, а ты отказался! Хотел проявить самостоятельность! Вот и здесь взрослые нам не нужны! - Ну, Неля, - несколько робко сказал Семёнов. - Может в натуре старших позовём? - Нет уж! Сами разберёмся! Мальчики поняли, что Нелли снова хочет попасть в приключение. Вася и Саша не разделяли энтузиазма девочки. Неля стала крутить руль. Давить на педаль газа. Но автомобиль с места не сдвинулся. - Ну тебе, олигарх! - ухмыльнулась она. - Тачила-то сломана! - Откуда ты знаешь, что машина принадлежит какому-то олигарху? - удивлённо взглянул на неё Васёк. - Я считаю, что такую машину себе может позволить только состоятельный человек! - Машина не завелась, потому что нужен ключ зажигания, - сказал Сашка. - А его здесь нет. Неля решила посмотреть, что же лежит в пакете. Она заглянула в него и ахнула. В пакете лежал пистолет. Девочка извлекла находку из пакета и показала друзьям. - Вау! - Васька ткнул указательным пальцем в пистолет. - Настоящий? - Тяжёлый! - ответила подружка, взвесив оружие на ладони. - Значит настоящий. Ребята были поражены. Кому мог принадлежать этот пистолет? - Положи его обратно в пакет, и валим отсюда! - занервничал Семёнов. Нелли хотела положить пистолет обратно, но нечаянно нажала на курок. Раздался выстрел. Пуля пролетела через лобовое стекло и образовала в нём дырку. Сработала сигнализация. - Бежим! - крикнул Вася и бросился наутёк. Остальные поспешили за ним. Когда друзья отбежали от машины на достаточно большое расстояние, Нелли сказала: - Да уж! Пистолеты детям не игрушка! - Ничего не было! - взволнованно произнёс Санька. - Понятно? Ничего не было! Только попробуйте кому-нибудь проболтаться! - Да ладно тебе, Сашка, - Нелли была настроена на удивление оптимистично. - Мне понравилось! Но Семёнову было не до веселья. Он был очень обеспокоен тем, что они нашли в машине. - Может всё-таки расскажем взрослым? - сказал Вася каким-то жалобным голосом. - Какие же вы зануды! - вздохнула Нелли. - Не надо никому ничего говорить! - Во-во! И я о том же! - закивал Семёнов. - А по-моему, - девочка потёрла подбородок. - Кто-то совсем недавно предлагал позвать старших! - Кто ж знал, что всё так обернётся? В итоге ребята решили умолчать о том, что они нашли на окраине деревни. Перед тем как разойтись по домам, дети договорились завтра снова сходить туда, чтобы во всём разобраться. Саша был не очень рад этой затее, но Нелли всё же уговорила его пойти.
На початку XVII століття відбулося зіткнення старого світла, у якому панували феодальна темрява й жорстокість, і нового світла, яким керують пагубні пристрасті й сила золота гаючи за зіткненням двох Зоя, гуманісти того часу поступово зневірялися в добро, справедливість і дружбу. Англійський драматург У. Шекспір присвятив трагедію “Гамлет” саме цій зміні епох. Головний герой трагедії - принц Датський Гамлет, типовий інтелігент-гуманіст епохи Відродження. Він щиро вірить у людину. Гамлет - студент одного з найвідоміших університетів, він оточений друзями й наповнений любов’ю до життя. Він ще не знає, що його подання про світ, при першому ж зіткненні з реальністю, розсіються як дим. Гамлетові прийде відчути всі сумніви, властиві людині взагалі, і два суперечливих почуття опановують його душею. Гамлет вертається після несподіваної смерті батька-короля. Принц довідається, що його мати, королева Гертруда, зненацька швидко вийшла заміж за нікчемного й хитрого Клавдія, що і отруїв короля. Таким учинком королева Гертруда збезчестила не тільки чоловіка, але й сина. Гамлет заприсяг помститися за смерть батька й із цього моменту спрага мести посідає перше місце в його житті.
У відомому монолозі Гамлета про людину Шекспір показує руйнівну щиросердечну боротьбу між ідеалістичними поданнями й жорстокою реальністю. Підступне вбивство батька, непристойне заміжжя матері, зрадництво друзів, слабість і легкодумство улюбленої, підлість придворних - все це наповнює душу принца непомірними стражданнями. Гамлет розуміє, що Данія - це в’язниця, століття розхитався, а час збожеволів. Відтепер головний герой залишається один на один зі святенницьким і лицемірним миром, яким правлять похіть, жорстокість і ненависть. Гамлет, надягши маску дурненького блазня, вступає в єдиноборство з наповненим злом миром. Принц убиває царедворця Полонію, що стежить за ним, розкриває зраду своїх університетських товаришів, відмовляється від Афелії, що не змогла протистояти дурному впливу й утягнена в інтригу проти Гамлета. Принц мріє не тільки про помсту за вбитого батька. Душу Гамлета роз’ятрюють думки про необхідність битви з несправедливістю миру. Головний герой ставить риторичне запитання: чому саме він повинен виправляти мир, що зовсім розхитався? Чи має він на це право? У ньому самому живе зло, і самому собі він зізнається в пихатості, честолюбстві й мстивості. Як же в такій ситуації перемогти зло? Як до людині відстояти істину? Гамлет змушений страждати під вагою нелюдських борошн. Саме тоді він ставить перед собою питання: бути або не бути? У розв’язці цього питання лежить суть трагедії Гамлета - трагедії мислячої людини, що прийшов у безладний мир занадто рано, першим з людей побачив разючу недосконалість миру. “Гамлет” - це трагедія розбудженої свідомості. Своєрідний підсумок цього можна знайти в рядках: * Так усіх нас у боягузів перетворює думка. * Так блякне кольори рішучості природної * При тьмяному світлі блідого розуму, * И задуми з розмахом і почином * Міняють шлях і терплять неуспіх * У самої мети… Звідси бере свій початок скорбота Гамлета. Принц розуміє, що в боротьбі зі злом єдино можливим те саме зло, використання якого ображає й принижує мрію. Звідси лемент душі, що виривається із грудей Гамлета перед вирішальною зустріччю з королевою Гертрудою: * Я буду строгий, але не нелюдський. * Усе висловлю й без ножа вб’ю. * Вуста мої, прощаю вам удавання. * Куди б слова не завели в маренні, * Я в виконання їх не приведу. Нарешті Гамлет приймає рішення. Він воістину близький до божевілля, тому що вид зла, що тріумфує й панує, нестерпний. Гамлет бере на себе відповідальність за світове зло, всі непорозуміння життя, за всі страждання людей. Головний герой гостро відчуває свою самітність і, розуміючи своє безсилля, все-таки йде в бій і гине, як борець.
