Можливо зрозуміти і підтримати Журдена у мрії стати дворянином, але не в його вчинках та власних вадах. Це бажання настільки затьмарює його розум, зо він не помічає, наскільки смішно виглядає та як ним маніпулюють та користуються інші: його вчителі, пан Дорант, кравець... також у фіналі твору його ошукають знову, вмовляючи віддати доньку нібито за «сина турецького султана», пропонуючи Журдену титул «мамамуші».
Журден виглядає дуже кумедно у прагненні стати паном легко вірить у всі лестощі, а також, вивчаючи науки, він хоче вивчати їх не заради того, щоб бути розумнішим, а для того, щоб бути у очах інших справжнім дворянином, який розуміється у всіх цих речах.
Його бажання можна підтримувати, але не те, як він втілює його у життя.
