Опубликовал admin | відносини і сім'я | середа 20 березня 2013 20:49

Питання взаємин батьків і дітей хвилює всіх. У кожної людини на це свій власний погляд. Тому що кожен сам колись був в позиції дитини і вирішував, як поводитися з батьками, щоб відстояти свою правоту і уникнути конфлікту.
Складнощі перехідного віку
До настання у дитини підліткового віку багатьом батькам здається, що їх дитя саме спокійний, поступливий, розважливе і т.п. Але раптом поведінку підлітка трансформується в протилежне тому, що було, і він стає не тим, ким завжди був. Складність цього періоду полягає в тому, що батьки не бачать змін, що відбуваються з їхньою дитиною, відповідно, вони не можуть змінити свою поведінку і ставлення. Як підсумок, все напружені і агресивні. З цього моменту може збільшуватися розрив у стосунках дітей і батьків, привести який може до дуже неприємних для обох сторін наслідків.
Саме з боку дорослих має розпочатися розуміння і прийняття поведінки дитини. Адже з ним отже відбувається багато змін, внутрішніх і зовнішніх, і задуматися про те, як вести себе з батьками, він часто не може через емоцій, викликаних гормональною перебудовою організму. До того ж дитина дорослішає розумово, намагається самоствердитися, хоче довести свою важливість і значущість як у сім’ї, так і за її межами. І завдання дорослого розгледіти все це за камуфляжем агресії і заперечення. Найчастіше в цьому допомагає позиція стороннього гача, а не активного учасника тих подій, які відбуваються з підлітком. Хоча всі ситуації індивідуальні, і доросла людина повинна вчасно зрозуміти, яка позиція для нього вірна, а дитина повинна підказати це йому своєю поведінкою.
Позиція «невтручання» дорослого
Багато батьків намагаються стати друзями своїм дітям, щоб «тримати руку на пульсі». Але психологи рекомендують все-таки дотримуватися дистанції у виконанні ролей батько-дитина. Це допомагає зберегти повагу і авторитет старшого за віком людини. При цьому треба не забувати про довірчих відносинах, що припускає можливість прийняття дитиною самостійних рішень. Тут доречно згадати про американський досвід виховання, який передбачає відселення дітей з 16-17 років на окрему житлоплощу. Це дає гарний поштовх у доросле життя.
Батькам не варто забувати, що вони самі колись були дітьми і робили помилки. Без цього не відбувається правильне дорослішання дитини і становлення його особистості. А постійне втручання і советованія може стати перепоною у формуванні самостійності.
Для забезпечення повної довіри до себе дитині слід прислухатися до деяких порад:
Якщо тобі здається, що батьки занадто опікуються і опікають, постарайся не злитися і не лаятися з ними через це. Пам’ятай про те, що вони народили тебе і виховали, що вони люблять тебе більше всього на світі.Якщо тобі дуже хочеться піти кудись, а батьки не пускають, розкажи їм докладно, куди ти йдеш, з ким, коли збираєшся повернутися, і обов’язково залиш номери телефонів, за якими можна буде подзвонити, якщо твій телефон не буде відповідати . Це до батькам тобі довіряти.Обов’язково знайом батьків зі своїми друзями, тому це до прибрати багато перепони у ваших стосунках.Міркуючи про те, як вести себе з батьками, пам’ятай, що те, як ти ставишся до своїх батьків, налаштовує їх на ставлення до тебе.
Тепер ви знаєте, як найкраще поводитися з батьками.
Как же прекрасно наше детство! Такое счастливое и беззаботное! Играешь каждый день, ходишь в школу, общаешься с друзьями и нет никаких проблем, которых у взрослых полно! Детством надо дорожить и любить его, ибо мы взрослеем. Пока мы дети, все возможно в этом мире. У ребенка есть мечта, которая, как ему кажется, осуществима. Детство в моем образе предстает как маленькая рыженькая девочка с кудрявыми волосами или косичками, у нее есть немного веснушек на щечках, в глазах ее искорки и она никогда не отчаивается. Был бы шанс, многие бы продлили детство на больший срок. Все таки, как бы хотелось опять очутиться ребенком. Наивным и беспечным малышом.
Детство – самая светлая и радостная пора в жизни каждого человека. По крайней мере, оно должно таким быть, потому что в детстве закладывается характер человека, его отношение к себе и к окружающему миру. Именно поэтому главными героями многих произведений русских писателей являются дети, их психология, отношения с окружающими людьми. Так, Л.Н. Толстой в автобиографической повести «Детство» описывает жизнь Николеньки Иртеньева, который на страницах произведения растет, любит и ненавидит, получает первые уроки жизни. Маленький герой окружен любовью и заботой своих близких – маменьки, гувернера, няни. Под их влиянием Николенька растет добрым мальчиком, ему присуще «чувство сострадания, заставлявшее меня, бывало, плакать навзрыд при виде выброшенного из гнезда галчонка или щенка, которого несут, чтобы кинуть за забор…» Жизнь героя - это уроки в классе, игры с друзьями, общение с маменькой, которую Николенька боготворит. Однако мальчик растет, меняется и его жизнь. Он уезжает в Москву, заводит новых друзей, разлучается и, позже, теряет маменьку. В повести Николенька совершает ошибки, пытается исправлять их, делает выводы. Так, он несправедливо думает о добрейшем гувернере Карле Ивановиче, обижается на няню Наталью Савишну, придумывает страшный сон «будто maman умерла и ее несут хоронить». Вместе с приятелями герой издевается над слабым Иленькой Грапом, хотя ему это и не очень нравится: «В эту минуту я не совсем был убежден, что все это очень смешно и весело». Но важно, что из каждого «недостойного» эпизода Николенька выносит свой урок, понимает, почему он поступил неправильно. Детство как самый чистый и невинный период в жизни изображается и Буниным в рассказе «Цифры». Маленький Женечка – воплощение непосредственности, наивности, шаловливости и проказливости: «И с детской доверчивостью, с открытым сердцем кинулся к жизни: скорее, скорее!» Он очень любит своих родных, безмерно уважает дядю, приехавшего из Москвы. Писатель подчеркивает, что ребенок очень зависит от взрослых, его легко обидеть или унизить. Но это самое страшное преступление - маленький человек незлоблив, однако причиненную боль может помнить всю жизнь. Помнит свои детские обиды, трудное детство и герой повести Горького. После смерти отца Алеше Пешкову пришлось многое перенести в доме деда – терпеть побои и несправедливость, наблюдать за враждой дядьев, голодать и побираться. Лишь бабушка отогревала мальчика - дарила ему свою любовь, тепло, защиту. Акулина Ивановка научила Алешу любить людей, быть добрым и справедливым. Именно бабушка открыла мальчику Бога – не сурового и злого, как у Кашириных, а доброго, снисходительного, любящего. Именно бабушка «открывала» мальчику жизнь, объясняя ему все, что происходит вокруг - в доме и за его пределами. И так продолжалось до самой ее смерти. А когда бабушка умерла, закончилось и детство героя - он пошел «в люди». Таким образом, детство в произведениях Толстого, Бунина, Горького изображается как важнейшая пора жизни каждого человека. Именно в детстве, по мнению этих писателей, формируется характер и мировоззрение личности. Кроме того, детство, несмотря ни на что, счастливейшая – «золотая» - пора жизни, наполненная светом, радостью ежедневных открытий, чистотой души.Усе:D

Як поводитися з батьками?
Опубликовал admin | відносини і сім'я | середа 20 березня 2013 20:49

Питання взаємин батьків і дітей хвилює всіх. У кожної людини на це свій власний погляд. Тому що кожен сам колись був в позиції дитини і вирішував, як поводитися з батьками, щоб відстояти свою правоту і уникнути конфлікту.
Складнощі перехідного віку
До настання у дитини підліткового віку багатьом батькам здається, що їх дитя саме спокійний, поступливий, розважливе і т.п. Але раптом поведінку підлітка трансформується в протилежне тому, що було, і він стає не тим, ким завжди був. Складність цього періоду полягає в тому, що батьки не бачать змін, що відбуваються з їхньою дитиною, відповідно, вони не можуть змінити свою поведінку і ставлення. Як підсумок, все напружені і агресивні. З цього моменту може збільшуватися розрив у стосунках дітей і батьків, привести який може до дуже неприємних для обох сторін наслідків.
Саме з боку дорослих має розпочатися розуміння і прийняття поведінки дитини. Адже з ним отже відбувається багато змін, внутрішніх і зовнішніх, і задуматися про те, як вести себе з батьками, він часто не може через емоцій, викликаних гормональною перебудовою організму. До того ж дитина дорослішає розумово, намагається самоствердитися, хоче довести свою важливість і значущість як у сім’ї, так і за її межами. І завдання дорослого розгледіти все це за камуфляжем агресії і заперечення.
Найчастіше в цьому допомагає позиція стороннього гача, а не активного учасника тих подій, які відбуваються з підлітком. Хоча всі ситуації індивідуальні, і доросла людина повинна вчасно зрозуміти, яка позиція для нього вірна, а дитина повинна підказати це йому своєю поведінкою.
Позиція «невтручання» дорослого
Багато батьків намагаються стати друзями своїм дітям, щоб «тримати руку на пульсі». Але психологи рекомендують все-таки дотримуватися дистанції у виконанні ролей батько-дитина. Це допомагає зберегти повагу і авторитет старшого за віком людини. При цьому треба не забувати про довірчих відносинах, що припускає можливість прийняття дитиною самостійних рішень. Тут доречно згадати про американський досвід виховання, який передбачає відселення дітей з 16-17 років на окрему житлоплощу. Це дає гарний поштовх у доросле життя.
Батькам не варто забувати, що вони самі колись були дітьми і робили помилки. Без цього не відбувається правильне дорослішання дитини і становлення його особистості. А постійне втручання і советованія може стати перепоною у формуванні самостійності.
Для забезпечення повної довіри до себе дитині слід прислухатися до деяких порад:
Якщо тобі здається, що батьки занадто опікуються і опікають, постарайся не злитися і не лаятися з ними через це. Пам’ятай про те, що вони народили тебе і виховали, що вони люблять тебе більше всього на світі.Якщо тобі дуже хочеться піти кудись, а батьки не пускають, розкажи їм докладно, куди ти йдеш, з ким, коли збираєшся повернутися, і обов’язково залиш номери телефонів, за якими можна буде подзвонити, якщо твій телефон не буде відповідати . Це до батькам тобі довіряти.Обов’язково знайом батьків зі своїми друзями, тому це до прибрати багато перепони у ваших стосунках.Міркуючи про те, як вести себе з батьками, пам’ятай, що те, як ти ставишся до своїх батьків, налаштовує їх на ставлення до тебе.
Тепер ви знаєте, як найкраще поводитися з батьками.