Відповідь:
Больше нечего не нашёл
Пояснення:
Произведения американского писателя Марка Твена пронизанные светом и добрым юмором. Известными героями Марка Твена стали Том Сойер и Гекльберри Финн. В образе главного героя - Тома Сойера - Марк Твен изобразил самого себя в детстве. Основой повести стали реальные события, которые состоялись в года его детства, поэтому повесть имеет автобиографический характер.
Том Сойер - мальчик, шутник и шалун. Ему не по вкусу жизнь образцового мальчика и образцовой семьи, размеренная жизнь «по правилам» противоречит его бунтарскому духу. Он непоседа, выдумщик и фантазер. Начитавшись историй о смелых и отважных разбойниках, которые борются за справедливость слабым, Том ищет приключений в реальной жизни. Он романтик. Мальчик сам наполняет свою жизнь событиями, несмотря на все предостережения взрослых, его не пугают опасности, он радуется своим затеям. Для него жизнь - продолжение любимых книг и игр. Том готов каждый день «осуществлять подвиги» , ему некогда скучать, он беззаботный и прыткий. Герой наделен видеть в будничном чрезвычайное. Том умеет испытывать удивление обычным, казалось бы, вещам и подавать событие в непредвиденной интерпретации. Так грандиозным событием в его жизни становится потеря зуба, крашение изгороди. Да и вообще много бытовых предметов (ключ, мел) могут привести к чрезвычайным событиям. В мире Тома так много тайн и приключений.
Том - надежный товарищ, он умеет сохранять тайны и по-настоящему дружить. Недаром лучшим другом Тома есть «уличный» мальчишка, беспризорник - Гек Финн, Том здравомыслящий, благородный и смелый. Он умеет преодолеть страх, взять себя в руки и не впасть в отчаяние, несмотря на юные года, у него есть ощущения ответственности. Это выразительно описано в рассказе о том, как Том вместе с Бекки - девушкой, в которую он влюбился, - забрели в пещеру. Храбрость, мужество, сообразительность и решительность - эти недетские черты характера Тома ему выбраться вместе из Бекки из пещеры.
Все события, связанные с Томом, делают роман захватывающим и незабываемым. Захватывающие приключения Тома Сойера и Геккельберри Финна не оставляют равнодушными много поколений читателей, подавая пример того, как воспитать в себе те человеческие качества, которые присущи Тому Сойеру.
“Фах” образ Джорджа Плейтена
Джордж Плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем Читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста. У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково. Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті — Омейні — не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити. Він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А. Джордж шукав зустрічі із Армандом. Між ними виникла суперечка, і це загрожувало Джоржу ув’язненням. Врятував його сивий чоловік, присутність якого юнак помітив давно. Той чоловік, Інженеску, на прохання свого нового знайомого влаштував йому відеорозмову з представниками Новії. Це кульмінаційний момент у житті героя. Плейтен намагався їх переконати в доцільності використання методів освіти минулого, які мали базуватися на поступовому і ґрунтовному оволодінні знаннями без застосування стрічок освіти. У цей момент народився не лише Плейтен-учений, а Плейтен-мислитель, філософ, творець майбутнього. Він довів, що не лише самотужки опанував свій фах, а здатний мислити глобально, з перспективою. Однак у новіан постало запитання, наскільки тривалими будуть ці методи і чи не трапиться так, що отримані знання запізняться в часі. Розчарований Джордж відчув потребу довести свою справу до кінця.
