Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Сюжет рассказа основан на встрече героев после тридцатилетней разлуки. главная героиня - бывшая крепостная крестьянка надежда. хозяева дали ей вольную, она смогла устроиться в жизни (стала хозяйкой казенной почтовой станции) , своему умению "хозяйствовать" и уму ("баба - ума палата. и всё, говорят, богатеет. деньги в рост дает"). она красивая, несмотря на свой возраст. надежда так и не вышла замуж причина этого - ее любовь к николаю алексеевичу. николай алексеевич -дворянин, пренебрежительно относящийся к низшему сословию, военный, сделавший хорошую карьеру. личная жизнь героя не сложилась : жена, которую он "без памяти любил", "оскорбительно" бросила его; сын, которого он обожал, на которого возлагал все надежды, "вышел негодяй, мот, наглец, без сердца, без чести, без " в молодости николай алексеевич и надежда любили друг друга. николай алексеевич " бессердечно" бросил надежду, она даже хотела "руки на себя наложить". продолжая любить, она не могла простить ему предательства. николай алексеевич, как и большинство героев-мужчин и. а. бунина, слабый человек, предрассудки смогли победить в нем любовь. он считает отношения с надеждой " пошлой, обыкновенной", но при этом понимает, что именно надежда "дала ему лучшие минуты жизни", потеряв ее, он потерял самое дорогое, что имел в жизни. но только осуждать героя нельзя. общественное мнение - вещь, с которой спорить и противостоять которой не просто. окажись надежда на месте жены николая алексеевича, неизвестно, кто из них испытывал бы большое неудобство и дискомфорт. высший свет никогда бы не принял ее, бывшую крепостную крестьянку. но это лишь косвенное оправдание того поступка, который в молодости совершает николай алексеевич. герои расстаются и во второй раз -навсегда. и страшно звучат слова надежды о том, что нет в ее сердце прощения за то зло и несчастье, которое она пережила столько лет назад.
