бЫЛИНА АВДотья Рязаночка" -- народное сказание о мужестве простой русской женщины, которая занималась всю жизнь домашним хозяйством, растила сына, любила мужа, ткала, пряла, стирала, убирала. Миллионы таких женщин на Руси. Но пришла беда: налетела на родные земли "Синяя орда, с пожарами, со смертями", требуя от русских князей платить дань татарскому хану. Крепко бились рязанцы, А татар не могли отбити, Города Рязани отстояти. Убитых река уносила,Живых орда уводила. Три дня Авдотья Рязаночка по пепелищу ходила, голосила по мужу, сыну и брату, плененных татарами. И пошла она к царю татарскому "в полуденные страны". Шла больше года, голодала, много невзгод пережила. Предстала она перед царем татарским маленькая, грязная, изможденная, в лапотках, а вокруг воины вооруженные, табуны лошадей сытые, шатры золотые. Не побоялась она царя грозного, попросила только разрешить ей увидеться с родными. Удивила царя татарского мужественная женщина с земли рязанской, ее умение говорить, рассуждать, отпустил он всех мужей рязанских, с условием, что будет сложена про Авдотью песня и Орда в ней добром упомянута будет. Героизм маленькой беззащитной женщины, пришедшей в Орду, прославившуюся кровавыми набегами, разорениями и жестокостью, заставил царя татарского проникнуться уважением к ней, а мудрость ее покорила грозу русских земель. Эта былина замечательна тем, что не мужчина-воин, а женщина-труженица "выиграла битву" с Ордой. Она встала на защиту своих родных, и благодаря ее мужеству и уму "пошла Рязань из полону".
Бароко виявилося в різних галузях мистецтва: літературі, архітектурі, живопису, музиці, скульптурі. Архітектура бароко відзначається широтою форм, масштабністю будівель, пануванням «хвилястих» ліній, неврівноважених композицій. Архітектурні ансамблі органічно вписуються в навколишнє середовище, стаючи частиною рухливого й мінливого світу. Яскравим прикладом архітектурного бароко є церква Сан Карло алле Куатро Фонтане (1634—1667), збудована за проектом Ф. Борроміні. В Україні також є багато зразків бароко в архітектурі, наприклад, Покровська церква (1766), церква Св. Андрія Первозванного (1747 —1753), церкви Печерської лаври, дзвіниця Софійського собору в Києві.
Україна у світовому культурному просторі
Бароко набуло значного розвитку в українській культурі XVI — XVIII ст. Воно знайшло свій вияв в архітектурі, живописі, іконографії, літературі та інших видах мистецтва. Окрім загальноєвропейських рис, бароко в Україні мало свою специфіку. Цей напрям ґрунтувався тут на власних національних джерелах: києворуських і фольклорних. У культуру українського бароко приходять загадкові, дивакуваті характери. Відчуваючи суперечності між тілесним і духовним, багатством і бідністю, життєвими благами й моральними нормами, вони прагнуть до аскетичного самообмеження, духовного життя, хоча й не заперечують розкошів і насолод світу. Як пише А. Макаров у книзі «Світло українського бароко», ідеал бароко — «аскет-філософ», тобто людина, якій близька і зрозуміла антична любов до всього живого і земного, але чию душу переповнює водночас жага небесного, вічного, неминущого». Митці того часу, хоча й усвідомлювали складність людського буття, вірили в можливість її духовного прозріння, по-новому розкриваючи її та світ довкола. Окрім того, українське бароко тісно пов’язане із суто національними проблемами, воно відбиває складний шлях формування української державності. Художники бароко поетизували духовний світ козака, утверджували образ діяльного героя, який віддано служить вітчизні. Твори українського бароко відзначаються підкресленим дидактизмом, риторичністю і посиленою увагою до етичних питань. Значний вплив на розвиток українського бароко справила історія і культура козацтва, тому нерідко бароко в Україні називають «козацьким». Однак таке визначення звужує розуміння напряму, для формування якого велике значення мали й книжні, церковні традиції.
