Відповідь:
Сапфо-ім'я знаменитої в стародавні часи і уславленої в світовій літературі жінки-поета, представниці монодичної меліки (пісенної лірики) VI ст. до н. є. Уродженка острова Лесбосу, Сапфо була там, між іншим, засновницею і начальницею «дому Муз» при храмі Афродіти, де багаті дівчата з різних місць колоніальної й острівної Греції вдосконалювались у музиці й поезії. В Мітіленах, столиці Лесбосу, Сапфо була відома не тільки як поетеса, але й як громадська діячка. Належачи, так само, як і її сучасник і одноземець Алкей, до аристократичної партії, Сапфо після перемоги демократії емігрувала (близько 592 р. до н. є.) в Сіцілію. Пізніша легенда про те, що Сапфо не зустрівши відповіді від юнака Фаона на своє до нього кохання, в розпуці кинулася з Левкадської скелі в море, так само непевна, як і всі інші легенди, зв'язані з ім'ям Сапфо.
В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), пісні любовні і елегії. До нас дійшли, крім уривків, тільки дві цілі поезії, вміщені нижче: гімн до Афродіти, в якому поетеса благає богиню до й у коханні, і друга поезія, перекладена пізніше римським поетом Катуллом і потім безліч разів перекладувана на всі мови світу,- поезія, що змальовує в усій реальності силу любовного почуття. Обидві поезії в оригіналі написані так званою «сапфічною строфою», яка в римській літературі увійшла в ужиток особливо після Горація.
Інші три поезії, наведені нижче, є великі уривки, знайдені наприкінці XIX ст. серед папірусів під час археологічних розвідок на місці стародавнього Оксірінха в Єгипті. Перший з них - звертання до морських німф (нереїд), написаний з приводу повороту брата Сапфо Харакса з Єгипту, де він заплутався був у тенетах кохання до гетери Родопіс (як про це розповідає Геродот у своїй історії, кн. 2, розд. 134-135). Подальші уривки- знахідки нашого століття.
(1968)
Пояснення:
Однажды в 1777 году я, Джозеф Монгольфьер, лежал возле камина, а моя одежда сушилась неподалеку. Я заметил, что одна из моих рубашек начала парить вверх. Я бросил небольшие кусочки бумаги в камин, чтобы увидеть, будет ли то же самое с ними. Когда я увидел, что они выходят из дымохода, я понял, что у дыма есть сила, чтобы поднять вещи и нести их в воздухе. Я хотел стать изобретателем и вместе с братом Жаком изобретать воздушный шар.
Мы поняли, что тепло имело силу поднимать вещи. 19 сентября 1783 года мы представили свой воздушный шар, который был сделан из бумаги и ткани. Мы сожгли солому под ним, и тепло воздушному шару подняться в воздух. Мы поместили барана, утку и курицу в корзине, которая висела под шаром, они полетели и приземлились в целости и сохранности.
Огромная толпа, в том числе некоторые члены Французской Королевской семьи собрались, чтобы посмотреть на воздушный шар. Вскоре после этого мы попросили у короля разрешения для отправки людей на шаре. Король согласился, а первый полет с людьми состоялся в Париже 21 ноября 1783 года. достиг высоты около 150 метров.
