Ваня жил в деревне,когда началась война,отец ушёл на фрон,где вскоре погиб.Ваня остался с мамой,бабушкой и младшей сестрой,но деревню оккупировали немцы.Мать не отдавала корову, немцы её пристрелили,а сестра и бабка умерли с голоду.Ваня остался круглым сиротой,и когда деревню сожгли,пошёл "собирать куски»" с сумой.Попал в детский изолятор,еле выжил от чесотки и тифа,но сбежал от жандармов.Три года Ваня жил в лесу,прячась от людей и мечтая перейти линию фронта,чтобы попасть к "своим".
Исхудавший,измождённый двенадцатилетний Ваня выживал,как мог,не доверяя никому,прячась,как собака.Скитание по лесам и болотам,поиск еды и воды,привели его навстречу судьбе,к разведчикам.Катаев изобразил Ваню Солнцева истощённым,худым подростком,который выглядел лет на 9-ть в свои 12-ть. Светлая,нечёсаная шевелюра,веснушчатое лицо и голубые,огромные глаза,в которых застыл ужас пережитого.Обладая живым характером и будучи смышлёным,не по годам ,Ваня тянулся к жизни,букварь в его сумке горит о тяге к знаниям.Повзрослев,в 12-ть лет и осознав всю тяготу лишений,Ваня не сломался,потеряв всю семью и дом,он нашёл дружную солдатскую семью,став сыном полка.
Объяснение:
Дитинство — весела і щаслива пора. Адже в дитинстві найменші події здаються значними і великими пригодами. Так відбувається і в повісті В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», яку я прочитав з великим задоволенням.
Це яскрава і цікава оповідь про пригоди двох товаришів під час літніх канікул. Герої твору Іван Рень та Павлуша Завгородній ніколи не скаржилися на те, що їм нудно. У них ніколи не виникало питання про те, куди себе подіти і куди прикласти свої сили. Хлопчаки постійно щось вигадували і не сиділи на місці. Їхні голови напружено працювали над тим, яку б ще цікаву «штуку утнути», і «штуки» ці виходили у них занадто добре.
Наприклад, взяти хоча б намір товаришів прокласти у селі лінію метро і зробити декілька станцій з цікавими назвами: «Крива груша», «Клуня» тощо. І це була не лише мрія, бо енергійні винахідники, не відкладаючи, узялися копати тунель, який проліг під свинарником. Але хлопці чогось не врахували і стеля тунелю не витримала п’ятипудової плямистої свині на прізвисько Манюня. Вона з тріском провалилася у вириту товаришами яму. Ця невдача примусила друзів на деякий час забути про свої витівки, але зовсім ненадовго.
Потім Ява (Іван) та Павлуша вирішили влаштувати бій биків і стати тореадорами. Кандидатуру колгоспного бугая хлопці відкинули одразу, адже його боявся навіть зоотехнік. Ще один кандидат, цап Жора, був для товаришів несерйозним суперником. Врешті-решт тореадори зупинили свій вибір на корові з дивним ім’ям Контрибуція. Та дарма, що Ява і Павлуша махали перед очами корови червоним килимком, що тягали її за вуха і штовхали — Контрибуція ніяк не хотіла ставати до бою. Тоді Ява розлютився і боляче вдарив корову по губі. Тут і почалася справжня корида: ображена корова миттєво відреагувала і невезучий тореадор опинився високо над землею. А за мить товариші щодуху тікали від Контрибуції, доки не забігли у болото, де й чекали, доки розлючена тварина не заспокоїться.
Та дозвілля непосидючих друзів обмежувалося не тільки клопотом для дорослих та їхніми витівками. Ява та Павлуша були сміливими і добрими хлопчиками. Наприклад, коли друзі почули, як у колодязі скиглить цуценя, вони одразу ж кинулися його рятувати.Я зрозуміла щотреба допомагати усім хто потребує до Подробнее - на -
