Объяснение:Одним из выдающихся произведений первой половины XIX столетие есть комедия А. С. Грибоедова “Гори от ума”. Каждый герой пьесы, выявляя собой типичный образ, владеет в то же время неповторимыми индивидуальными чертами. Автор изображает своих героев настолько же сложными, как сложные реальные люди. Одним из наиболее противоречивых характеров в пьесе “Гори от ума” наделенная София. Очень хорошо об этом сказано в статье и. А. Гончарова “Миллион разрываний”. Он говорит о смешении в Софии “ хороших инстинктов с неправдой”, “ живого ума с отсутствием всякого намека по убеждению”. Но она “утерянная в духоте, куда не внедряется никакой луч света, никакая струя свежего воздуха”. Гончаров увидел в ней “задатки необыкновенной натуры”, и потому “недаром ее любил и Шацький”. От природы София наделена хорошими качествами: сильным умом, независимым характером. Она глубоко переживать и искренне любить. Эта девушка получила хорошее образование и воспитание. Героиня захватывается чтением французской литературы. Но, к сожалению, все эти положительные черты характера Софии не могли получить развития в фамусовським обществе. Представление о людях она черпала из сентиментальных французских романов, эта литература развила в Софии мечтательность и чувствительность. Поэтому она не случайно обратила внимание на Молчалина, что своими чертами и своим обращением напоминал ей ее любимых героев. Однако нельзя сказать, что София ослеплена: она оценить избранника здорово и критически.
Объяснение:
1. Для кого написана книга "Пригоди Тома Сойєра"? (Марк Твен неодноразово повторював, що "Пригоди Тома Сойєра"— книга для дорослих. Але ж герой повісті хлопчик-підліток. І сам автор знав, що його книгу полюбили діти в Сполучених Штатах і за кордоном. Читав він "Пригоди Тома Сойєра" і своїм дітям. Проте Марк Твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.)
2. Герой Марка Твена не ледар і не бешкетник. (Том Сойєр — звичайний хлопець. Таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. Том розумний і кмітливий. Йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. Дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. Школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників Тома Сойєра. Хоча іноді вони оживають, сміються з витівок Тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. А Том Сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. Він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. І почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті.
Саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті Марка Твена. Він — не ледар. Том Сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. А всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. Але ніколи не вважаюся серйозною вадою.)
3. Справжні кумири не блякнуть з роками. ("Пригоди Тома Сойєра" побачили світ 1876 року. Минули роки й десятиліття. Багато чого відбулося за цей час і в Сполучених Штатах, і у світі. Однак "Пригоди Тома Сойєра" продовжують читати мільйони читачів. Як і раніше, ровесники Тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. Вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)
