повесть Василия Аксёнова для детей, написанная в 1969 году и рассказывающая о приключениях советского пионера Гены Стратофонтова в вымышленном государстве Большие Эмпиреи. Повесть выдержана в юмористическом и ироническом ключе и основана «на сказочно-авантюрном осмыслении стереотипов советского масскульта»[1].
Как правило, издаётся с подзаголовком «Повесть об удивительных приключениях ленинградского пионера Геннадия Стратофонтова, который хорошо учился в школе и не растерялся в трудных обстоятельствах»; в некоторых изданиях — с подзаголовком «Приключенческий роман».
Объяснение:
ТЕМА. Айзек Азімов. «Фах». Роздуми про майбутнє людини й людства. Образ Джорджа Плейтена. Проблема духовної реалізації людини
Завдання:
знати основні відомості про життя та творчість письменника;
розповідати про ключові події сюжету твору;
розкривати актуальні теми й проблеми в прочитаному творі;
характеризувати образ Джорджа Плейтена - головного героя.
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Особистість письменника
Айзек Азімов (1920 -1992) - відомий американський письменник-фантаст, популяризатор науки.
Місце народження: м. Петровичі (Білорусь).
Громадянство: громадянин США.
Володіння мовами: ідиш, англійська.
Освіта: Колумбійський університет.
Фах: біохімік, доктор наук, викладач Колумбійського та Гарвардського університетів, мав 14 почесних наукових ступенів і відзнак різних університетів світу
Військова служба: військово-морський флот (Філадельфія).
Теми творів
Створення і використання роботів Розселення людей у космосі, освоєння ближніх планет, вихід за межі Галактики. Небезпека використання технічних досягнень
Повісті, оповідання, романи про роботів: «Я, робот», «Сталеві печери», «Оголене сонце», «Решта оповідань про роботів», «Повне видання оповідань про роботів» , «Роботи зорі», «Роботи й імперія», «Мрії робота» Романи: «Установа», «Установа й імперія», «Друга Установа» «Установа у небезпеці», «Установа та Земля», «Прелюдія до Установи», «Вперед до Установи» Романи: «Кінець вічності», «Навіть боги», оповідання «Фах»
Найвідоміші твори: творчий набуток - 467 творів, серед найвідоміших творів збірка оповідань «Я- Робот» (1950), романи «Сталеві печери» (1953), «Оголене сонце» (1954), «Кінець Вічності» (1955), «Самі боги»(1972), оповідання «Фах» (1957) .
Секрети майстерності Айзека Азімова
Чернетки Азімов писав на друкарській машинці, потім набирав текст на комп’ютері і робив виправлення тільки один раз: «Це не через високу думки про себе», — пояснював він: «Я стільки маю ще написати, що, якщо буду засиджуватися над однією книгою, то не встигну зробити все».
Над кожною книгою він працював від початків до кінця, не вдаючись до послуг асистентів. Як зізнавався письменник, він багато чого зміг досягти завдяки працелюбству, наполегливості та любові до свого фаху: «Як стати справді плідним автором? Сама перша вимога полягає в тому, що людина повинна мати пристрасть до процесу творчості. Я маю на увазі; що він повинен мати пристрасть до того, що відбувається між роздумами про книгу і її закінченням.»
Особливості творчого методу Айзека Азімова:
гуманістична спрямованість творів;
прогноз і типізація рис характеру, які притаманні людям майбутнього; утопічний підхід до зображення світу майбутнього; розроблення жанру «роману-попередження»;
філософські роздуми про розвиток історії як у майбутньому, так і в теперішньому; оспівування мужності і винахідливості людей, їхньої спроможності змінити й удосконалити світ.
Проблематика твору
Нередко вопросом «Почему надо помнить Великую Отечественную Войну?» задаются современные дети.
Возможно, смысл не в том, чтобы помнить собственно Войну.
Стоит помнить ту цену – которая была уплачена за победу. Нужно помнить все те семьи, которые исчезли безвозвратно в ходе этой войны. Нужно помнить о том, что в нас течет кровь победителей над фашизмом. Чем так плох фашизм? Только одним – в рамках фашизма – представитель любой другой нации – «недочеловек». Поэтому с ним можно делать что угодно. Это просто узаконенный воспринимать таких же людей как ты сам – в качестве опытных образцов. Не имеющих никаких прав. Поэтому любая страна будет яро защищать свою Родину от фашистов. И наши предки защитили не только свою Родину (НАШУ Родину) – но и весь мир от распространения этой заразы.
Нам нужно это помнить. И помнить – что все те ветераны – которых мы видим хотя бы раз в год – это люди, пережившие целую эпоху. Видевшие ужасы войны. Видевшие ужасы СССР, видевшие ужасы Перестройки и Российской демократии. Они много раз теряли. Когда казалось бы и терять то уже нечего. Это люди, чей опыт бед и горя превышает в сотни раз самый печальный опыт любого молодого человека. Но они не сдались. И не позволили себе малодушия.