Чарлі та шоколадна фабрика
Я щойно побачив музичний фільм «Чарлі і шоколадна фабрика», який базується на дитячому романі Роальда Даля. Фільм режисера Тіма Бертона.
Цей фантастичний комедійний фільм про ексцентричного шоколадного магната Віллі Вонка та Чарлі Баке, добродушного хлопця з бідної сім'ї. Одного разу Віллі оголошує міжнародний конкурс на вибір спадкоємця своєї імперії цукерок. Чарлі та ще четверо дітей знаходять «золоті квитки» у шоколадних батонках Wonka та виграють тур легендарної шоколадної фабрики, яка ховається від очей людей протягом п’ятнадцяти років. Переглянути фільм - це як бути в тому гастролі з Чарлі. Четверо неслухняних дітей отримують покарання під час фільму, і врешті-решт Чарлі допомагає Віллі Вонці знайти свого батька.
Зірки фільму - мої улюблені актори Джонні Депп та Фредді Хаймор. Їх акторська справа чудова. Мені також подобається музика у фільмі. У фільмі є кілька пісень, які співає смішна маленька Оомпа-Ломпас. Візуальні ефекти найкращі, всі речі з шоколаду виглядають дуже реалістично! Я був здивований, дізнавшись, що всі Oompa-Loompas грав одного актора.
Я насолоджувався кожною хвилиною цієї історії на екрані.
Когда комедия Николая Васильевича Гоголя "Ревизор" была впервые поставлена на сцене в 1836 году, она имела оглушительный успех. Главный герой пьесы, Иван Александрович Хлестаков, так удался Гоголю, что фамилия Хлестаков стала именем нарицательным. Кроме того, в русском языке появилось новое слово - "хлестаковщина".
Гоголь особо подчеркивал, что Хлестаков - человек сам по себе не злой, но очень несерьезный и легкомысленный, к тому же просто невероятный врун и хвастун. Хлестаков непрактичен и неразумен - "без царя в голове", "говорит и действует без всякого соображения", как писал о нем сам автор. Хлестаков беден как церковная крыса, но при этом обожает роскошь и склонен к мотовству. Хлестаков врет и сам себе верит, поэтому в его ложь верят и другие, включая городничего, который "трех губернаторов обманул".
Гоголевский Хлестаков не думает о последствиях своих поступков, он беспечен и легкомыслен до гротескности. Он живет одним днем, совершенно не думает о будущем, надеется на авось, любит роскошную жизнь, хотя сам небогат. Именно такое сочетание качеств стали называть хлестаковщиной.
Подчеркивая типичность образа своего героя, Гоголь писал: "Всякий хоть на минуту, если не на несколько минут, делался или делается Хлестаковым". И он абслолютно прав: хлестаковщина в России - явление типичное, хоть и почти двести лет со дня премьеры "Ревизора".
