М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
gdhdf
gdhdf
07.01.2021 16:16 •  Литература

Надо написать характеристику барыни и рассказа му му

👇
Ответ:
Zaayeva
Zaayeva
07.01.2021
Барыня – деспотичная старуха, вдова, владеющая многочисленной челядью. Барыня жила на окраине Москвы в доме с белыми колоннами и накренившимся балконом. Её дети жили отдельно, в другом городе. Будучи по натуре деспотичной, она грубо обходилась со своими дворовыми и решала за них, что им делать, а что нет. Эта пустая и вредная старуха вершила судьбы бедных крестьян. Так, например, увидев, что глухонемой Герасим может работать за четверых, она решила перевезти его из деревни в Москву. И неважно нравилось это ему или нет.
4,7(18 оценок)
Ответ:
polinamunteanu
polinamunteanu
07.01.2021
Старая барыня в "Муму" - это помещица, хозяйка глухонемого дворника Герасима. Старая барыня ведет одинокую жизнь. Она - вдова. Ее дети разъехались: дочери вышли замуж, а сыновья где-то служат. У барыни непростой характер. 
Барыня живет уединенно, редко бывает на людях: "...она выезжала редко и уединенно доживала последние годы своей скупой и скучающей старости. День ее, нерадостный и ненастный, давно но и вечер ее был чернее ночи..." У барыни много прислуги: "...Старая барыня, у которой он жил в дворниках, во всем следовала древним обычаям и прислугу держала многочисленную: в доме у ней находились не только прачки, швеи, столяры, портные и портнихи, был даже один шорник, он же считался ветеринарным врачом и лекарем для людей, был домашний лекарь для госпожи, был, наконец, один башмачник, по имени Капитон Климов, пьяница горький..." Барыня держит крестьян в черном теле: "...Татьяна не могла похвалиться своей участью. С ранней молодости ее держали в черном теле: работала она за двоих, а ласки никакой никогда не видала; одевали ее плохо; жалованье она получала самое маленькое..." Барыня - причудливая старуха: "...причудливая старуха только рассмеялась несколько раз..." "...Барыня свою спальню и кабинет приказывала протапливать даже летом..." Барыня - капризная старуха:  "...Она была в духе, смеялась и шутила; приживалки смеялись и шутили тоже, но особенной радости они не чувствовали: в доме не очень‑то любили, когда на барыню находил веселый час, потому что, во‑первых, она тогда требовала от всех немедленного и полного сочувствия и сердилась, если у кого‑нибудь лицо не сияло удовольствием, а во‑вторых, эти вспышки у нее продолжались недолго и обыкновенно заменялись мрачным и кислым расположением духа..." Барыня по своему усмотрению женит своих крестьян: "...барыне пришла в голову мысль выдать Татьяну за Капитона..." (она выдает прачку Татьяну замуж за Капитона) Герасим и остальные слуги боятся барыню: "...на другой день выслала Герасиму целковый. Она его жаловала, как верного и сильного сторожа. Герасим порядком ее побаивался, но все‑таки надеялся на ее милость..." "...трепетала при одном имени барыни, хотя та ее почти в глаза не знала..." (Татьяна боится барыни) "...тот, не без некоторого внутреннего лепетания, переступил порог ее кабинета..." (Гаврило боится барыни) Барыня держит в доме приживалок, чтобы ей не было скучно:  "...она даже ночью только об этом разговаривала с одной из своих компаньонок, которая держалась у ней в доме единственно на случай бессонницы и, как ночной извозчик, спала днем..." "...через старшую компаньонку Любовь Любимовну..." "...барыня со своими приживалками расхаживала по гостиной..." Приживалки боятся барыню: "...Приживалка, к которой обратилась барыня, заметалась, бедненькая, с тем тоскливым беспокойством, которое обыкновенно овладевает подвластным человеком, когда он еще не знает хорошенько, как ему понять восклицание начальника..." Барыня во всем следует старым обычаям: "...во всем следовала древним обычаям..." По утрам Барыня занимается делами, слушает доклады дворецкого:  "...Когда Гаврило вошел к ней после чаю с докладом <...> Барыне что‑то нездоровилось: она недолго занималась делами..." По утрам барыня всегда гадает себе на картах: "...В тот день она как‑то счастливо встала; на картах ей вышло четыре валета: исполнение желаний (она всегда гадала по утрам).." Барыня играет в карты на досуге: "...До самого вечера барыня была не в духе, ни с кем не разговаривала, не играла в карты и ночь дурно провела..." Барыня любит нюхать табак (это было модно в XIX веке): "...решила барыня, с удовольствием понюхивая табачок, – слышишь?.." У нее бывают "нервические волнения": "...В это самое время барыня только что засыпала после продолжительного «нервического волнения»: эти волнения у нее всегда случались после слишком сытного ужина..." Барыня иногда горячится и нервничает: "...Вздумала, что одеколон ей подали не тот, который обыкновенно подавали, что подушка у ней пахнет мылом, и заставила кастеляншу все белье перенюхать, – словом, волновалась и «горячилась» очень..."
4,5(62 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
sagoankristina1
sagoankristina1
07.01.2021

Объяснение:

«Гордиться славою своих предков не только можно, но и должно,

не уважать оной есть постыдное малодушие, есть первый признак дикости и безнравственности».

А.С. Пушкин

Во многих произведениях затрагивается тема единства народа. Ведь во все времена народ должен быть един. Без народного единства невозможно мирное существование государства. Так же благодаря единству народ может одержать победу над такими проблемами, как воины и многое другое.

Рассмотрим проблему единства народов на примере произведения «Слово о полку Игореве» Главная идея, проникающая все произведение, – идея единства Русской земли. Княжеские междоусобицы, ослабляющие русскую землю и ведущие к разорению её врагами, заставляют поэта горько печалиться и сетовать; победа над врагами наполняет его душу горячим восторгом.

"Слово о полку Игореве" интересно ещё и тем, что является первым в своём роде достижением мысли народной, гражданской, патриотической. Оно не только голос неизвестного автора, но и глас народный - голос народа, уставшего от бесконечных распрей и междоусобиц князей." Слово" - призыв к единению. Уже этим оно заслуживает детального, подробного изучения.

Прочитав «Слово…», я поняла, что главный герой этого произведения не князь Игорь и даже не Святослав, а Земля Русская, русский народ. Он пошёл в поход вместе с князем, боясь за свою семью, землю, Родину… Правда, многие из них погибли, Русь проиграла битву, но всё же в наши дни мы гордимся ими, мы благодарны им, пусть и за проигранное сражение…

4,6(82 оценок)
Ответ:
newagain
newagain
07.01.2021

Объяснение:Формування вулиці розпочалося на поч. ХІХ ст. після ліквідації Чернігівської фортеці та перетворення Чернігова на губернський центр. До того про існування будь-яких магістралей на території сучасної вулиці повідомляє опис 1766 р., складений Мусієм Бочком, де подається наступна інформація:У 1805 р. місту був наданий новий план регулярної забудови, за яким передбачалося прокладання вулиці вздовж колишнього північного валу фортеці. Планувалося, що з південного боку вулиці з'явиться Міський бульвар, тож забудова тут була визначена лише одностороння.

У кінці ХІХ ст. вулицю було названо Бульварною, а в 1911 р., у зв'язку з візитом до міста імператора Миколи II, перейменовано на Царську — нею імператор добирався до будинку цивільного губернатора на обід.

Після встановлення у місті радянської влади вулицю у 1919 р. назвали на честь німецького економіста та протагоніста робітничого руху Карла Маркса.

У 2001 р. магістралі було повернуто історичну назву Преображенської.

Початкові номери вулиці — будівлі XI–XVII ст., що становлять основні об'єкти Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній Преображенський собор (за назвою якого найменовано вулицю; нині — діючий храм УПЦ (МП)), Борисоглібський собор та Чернігівський колегіум (експозиційні площі та дирекція заповідника).

На поч. ХІХ ст. зводиться будівля для Чернігівської губернської креслярні. Споруда була пошкоджена під час Німецько-радянської війни, проте відновлена у 1950-х з надбудовою додаткового поверху. Нині тут розміщуються один із департаментів Чернігівської ОДА та редакція газети «Чернігівські відомості».

Наразі, крім будівлі креслярні, збереглась лише одна споруда, що становила дореволюційну забудову північного боку вулиці — будівля Парафіяльної школи (кін. XVIII ст.) на розі з Гончою, де знаходились свого часу Ланкастерське чоловіче училище (1847), Чернігівська громадська бібліотека та музей Чернігівської Губернської вченої архівної комісії.[2] У 1918 р. тут розміщувався штаб Єврейського червоногвардійського загону під командуванням Н. Івельмана та А. Гутмана.

У 1884 р. було створено Гімназичну площу, яка своєю північною стороною впиралася у вул. Преображенську. 20 березня 1895 р. М. Зюковим тут біля будівлі Чернігівського Губернського Дворянського зібрання було встановлено електричний ліхтар на 1200 свічок.

30 серпня 1897 р. на Міському бульварі було урочисто відкрито та освячено два перші пам'ятники в історії Чернігова: погруддя імператорів Олександра ІІ та Олександра ІІІ, виготовлені майстернею художнього лиття «Morand» в Санкт-Петербурзі скульптором М. Поповим за проєктом академіка Р. Марфельда. Після революційних подій 1917 р. пам'ятники було демонтовано. На постамент від знятого погруддя імператора Олександра ІІ у 1921 р. було встановлено погруддя В. Леніна, виготовлене з бетону скульптором Г. Неродою — це був перший післяреволюційний пам'ятник у Чернігові.

18 травня 1926 р. вийшла постанова РНК УРСР про створення архітектурно-історичного заповідника для збереження пам'яток Чернігова. На виконання постанови архітектором О. Касьяновим було розроблено проєкт перепланування Міського бульвару в рамках вулиці Карла Маркса для потреб новоствореного Міського парку та музейного містечка.

У 1926–1941 та 1946–1967 рр. на початку вулиці на території Міського парку стояв пам'ятник В. Леніну, а 1928 р. на постамент від знятого погруддя імператора Олександра ІІІ було встановлене погруддя М. Фрунзе (під час війни зруйноване, відновлене 1947 р. за проєктом А. Карнабіди. Демонтоване 14 жовтня 2014 р

Наприкінці 1930-х рр. на розі з сучасним просп. Миру за проєктом інженера І. Ковальова було зведено багатоквартирний чотириповерховий Будинок вчителів у дещо ускладненому стилі конструктивізм. Під час війни споруда постраждала, проте була відновлена з деякими перебудовами.

У роки Німецько-радянської війни 90% забудови вулиці з північного боку було знищено. Сучасна забудова — результат повоєнного відновлення міста.

21 серпня 2009 р. біля будівлі Чернігівського колегіуму було відкрито пам'ятник гетьману Івану Мазепі (скульптор Г. Єршов) а 2 жовтня 2012 р. біля Борисоглібського собору — пам'ятник князю Ігору Ольговичу (скульптор К. Саркісов). 22 вересня 2017 року в рамках проєкту «Легенди, міфи та історія Чернігова в скульптурах» на перехресті вулиць Преображенської та Музейної було встановлено скульптурну інсталяцію «Чернігів – місто легенд» або так званий «клубочок», який на думку авторів символізує багату історію містА

4,7(69 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ