Ассоль родилась в семье моряка Лонгрена. Мать девочки умерла, когда ей не было и года. Ассоль растил отец. Девочка во всем ему, была послушной и доброй, быстро училась всему. Характеристика Ассоль из произведения «Алые паруса» невозможна без упоминания некоторых моментов ее жизни в Каперне.
В своем раннем детстве героиня страдала оттого, что другие дети по наставлению родителей опасались ее и не играли с ней, так как считали отца девочки убийцей. Вскоре, выплакав море слез и переборов обиды, девочка научилась играть сама, живя в своем загадочном мире фантазии и мечты. В своем собственном, совершенно отличающимся от реальности мире, Ассоль не утратила радоваться и любить. Ее любовь и доброта распространяются на природу и единственного, кроме отца понимающего ее человека в Каперне – угольщика Филиппа.
1. І щоб після цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родословної книги, подарував якому-небудь приймаку Красовському свою обіду? Та скоріще у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я йому подарую.
2. Дам сто двадцять! Тілько ж і накрутіть йому;
щоб нюхав, чхав, щоб… Усі закони виставте!
3. Поки був чоловіком — і не вередував, а паном зробили — чорт тепер на нього й потрапе
4. Он що! Я тебе, Мартине, не пізнаю: поки ти не ганявся за дворянством, був чоловік, як і всі люде; тепер же десь тебе вкусила шляхетська муха і так дворянство у тебе засвербіло, що ти рівняєш себе з Красовським…
5. Не сердь мене, бо я порву на собі всю одежу!.. Чуєш?.. Здуріла дівка, ще й не розгляділа добре благородного жениха, а вже ерегується! Та жених такий, що хоч би яка панночка, то з охотою пішла б за нього, — от приїде, то побачиш!.. А про Миколу і не думай! Та я скоріще вб’ю тебе, ніж віддам за мужика; я тебе з дому вижену, я тебе!.. Та я не знаю, що зроблю!..
6. Нащо Вже я, от, здається, зовсім вибився на дворянську линію, а не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу пиху тобі дає. Прийшов хто рано, чи там яке діло по хазяйству, а ти спиш!
7. Не треба, згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!..
Это всё удачи в учёбе, и с наступающим!