У Толстого был свой взгляд на роль личности
в истории.
У каждого человека две жизни: личная и стихийная.
Толстой говорил, что человек сознательно живет
для себя, но служит бессознательным орудием
для достижения общечеловеческих целей.
Роль личности в истории ничтожно мала.
Даже самый гениальный человек не может по
своему желанию направлять движение истории.
Её творят массы, народ, а не отдельная личность,
возвысившаяся над народом.
Но Толстой считал, что имени гения заслуживает
тот из людей, кто одарен проникать
в ход исторических событий, постигать их общий
смысл.
К таким людям писатель относит Кутузова.
Он является выразителем патриотического духа
и нравственной силы русской армии.
Это талантливый полководец.
Толстой подчеркивает, что Кутузов - народный герой.
В романе он предстает как истинно русский человек,
чуждый притворства, мудрый исторический деятель.
Наполеон, который противопоставляется Кутузову,
подвергается уничтожающему разоблачению,
потому что он избрал для себя роль “палача народов”;
Кутузов же возвеличивается как полководец,
умеющий подчинять все свои мысли и действия
народному чувству.
ответ: Автор – Марина Павленко Жанр – Повість-казка Тема: пригоди семикласниці Софійки, яка намагається розплутати зловісну таємницю. Ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості. Головні герої: Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин. Проблематика «Русалонька із 7-В» відповідальність за власні вчинки перші почуття підлітки та сім’я родова пам’ять матеріальні статки та духовні цінності Композиція «Русалонька із 7-В» Композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя;послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. Експозиція: у квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі Зав’язка: під час приготування до весілля Софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі. Кульмінація: під час знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки Сніжани виявляється, що коралі зникли. Розв’язка: Софійка дізнається, що коралі в неї украв Вадим Кулаківський. У книзі «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. Така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною. Головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива Софійка — розпочинає своє дослідження, щоб до своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. Читач «Русалоньки із 7-В або Прокляття роду Кулаківських», глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і обрядами. Софійка — героїня книги «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських». У повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. Марина Павленко відзначила, що прототипом образу Софійки стала її старша донька. Досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня Вадима Кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. Незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. Софійка, побачивши невідомий бік життя Вадима, вирішила до йому.
Объяснение:
1) О назначении и роли поэта и поэзии ("Поэт и гражданин", "Муза", "Элегия", "Умру я скоро").
2) Тема родины и народа ("Забытая деревня", "Несжатая полоса", "Железная дорога", "Школьник", "В полном разгаре страда деревенская", "На Волге").
Некрасов выражал в творчестве идеалы демократического движения России середины XIX века. Концепция народа, их мнение, глубоко отражается в произведениях поэта. Очевидно, он выражает свои социальные и политические позиции, совпадающие с мнением народа.
3) Идеал общественного деятеля ("Памяти Добролюбова", "Пророк", "Белинский", "Несчастный").
4) Любовная лирика ("Мороз, красный нос", "Русские женщины", "Дедушка", "Кому на Руси жить хорошо").