Комедия Грибоедова говорит о горе человека, и горе это проистекает от его ума. Нужно сказать, что сама проблема "ума" в грибоедовское время была весьма злободневной, и "ум" понимался широко, как вообще интеллигентность, просвещенность, культурность.
С понятиями "умный", "умник" связывалось тогда представление о человеке не просто умном, но "вольнодумном", о человеке передовых политических убеждений, носителе новых идей и - еще определеннее - о члене тайного политического общества, будущем декабристе.
Пылкость таких "умников" сплошь да рядом оборачивалась в глазах окружающих "безумием", "горем от ума".
Именно ум Чацкого в этом широком понимании ставит его вне круга Фамусовых, Молчалиных, Скалозубов и Загорецких...
Именно на этом основано в комедии внутреннее развитие конфликта героя и среды: лучшие человеческие свойства и склонности героя делают его в преставлении окружающих сперва "чудаком", "странным человеком", а потом - просто безумцем."
.
Объяснение:
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?Читаєш вірш і відчуваєш всю силу почуття, глибину страждань цієї зраненої коханням людини. Туга відчувається у сповнених великого душевного болю, в епітетах і порівняннях, використаних у вірші. Вони передають частину образу коханої,її стриманість у ставленні до ліричного героя. Про те, ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать у поезії словами «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей.
Однак бажання забути образ милої було миттєвим. Ліричний герой просить , хоч у сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя.Так ниє серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засихає.Як яскраво, поетично і разом із тим правдиво зумів передати поет невимовні страждання люблячого серця, гіркоту нерозділеного кохання. Написати так може лише любляча людина, яка все це сама вистраждала. І це було дійсно так. Фішкові «тричі приходила любов». Ольга Рошкевич — перша і незабутня любов поета, Юзефа Дзвонковська, яка відмовила Франкові свідомо, знаючи про свою смертельну недугу, Целіна Журовська — «гордая душа». Не склалося його кохання, і з’явилися ці чудові поетичні рядки.Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?Тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення, кохати, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню великої любові, яка хвилюватиме й захоплюватиме серця людей вічно.Я дуже вдячна моєму улюбленому поетові за його неперевершений твір, і якому він торкається найглибших струн людського серця, возвеличує найприкрасніше з людських почуттів — кохання.