Існує безліч літературних творів, які викликають невідворотне бажання поміркувати, задуматися, щоб зробити певні висновки про людське життя, про вічні проблеми і негаразди. Одним із таких видатних творів є повість Миколи Гоголя під назвою «Шинель». У цій повісті Микола Гоголь, який був хорошим соціальним психологом, показує життя так званої маленької людини. У цієї людини дуже багато проблем, йому важко, хоч він і не робить ніякого зла тим, хто його оточує. В кінцевому підсумку ми бачимо, що життя цієї людини просто закінчується без будь-якого сенсу.
Звичайно, мені дуже сподобалася ця повість. Проблеми, які були тут підняті, є досить складними, але, тим не менш, такі проблеми потрібно піднімати. Головний герой повісті на ім’я Акакій Башмачкін насправді був звичайною людиною, яка мала як слабкі, так і сильні сторони. Втім, люди, які його оточували, звертали увагу виключно не слабкості. Робили вони це так, ніби ніяких переваг у цієї людини немає. Хоча вони були: чесність, правильність, стриманість. Так, все це не можна назвати яскраво вираженими перевагами, це скоріше називається відсутністю недоліків. Але це ніяк не робить Акакія злим, він таким ніколи не був і не приносив нікому шкоди або якихось неприємностей.
Історія головного героя по-справжньому трагічна. Так склалося, що єдине з того, що він хотів в цьому житті – красива шинель – в кінцевому підсумку привело його до смерті. Він довго економив на всьому, намагався зберегти побільше грошей, щоб на шинель залишилося. Він був надзвичайно радий, коли це довгоочікуване придбання все ж відбулося. Але в першу ж ніч, коли він повертався зі святкування покупки шинелі на роботі, цей предмет одягу з нього зняли бандити. Причому цілком можна припустити, що посприяли цьому співробітники Акакія Акакійовича по роботі. Ці люди його недолюблювали. І причина цього була проста: він не був таким, якими вони були. Думаю, що саме це і є ключовою проблемою повісті: люди не люблять тих, хто відрізняється, хто на них не схожий.
Безумовно, дана повість змусила мене задуматися про багато речей і про життя в цілому. Я думаю, що люди повинні прочитати цю повість, щоб зрозуміти і усвідомити, що ті, хто від них відрізняються, нічим не гірше, ніж вони самі. Якщо це усвідомлення прийде, людина стане добрішою, терплячішою і стриманішою щодо тих, хто її оточує. І це піде всьому суспільству на користь.
Основной прием повести — противопоставление; контрастно показаны пленные Жилин и Костылин. Даже внешность их обрисована контрастно. Жилин и внешне энергичен, подвижен. «На всякое рукоделье мастер был» , «Хоть невелик ростом, а удал был», — подчеркивает автор. А в облике Костылина на первый план Л. Толстой выдвигает неприятные черты: «мужчина грузный, пухлый, запотел» . Контрастно показаны не только Жилин и Костылин, но и быт, обычаи, люди аула. Жители изображаются так, как видит их Жилин. В облике старика татарина подчеркиваются жестокость, ненависть, злоба: «нос крючком, как у ястреба, а глаза серые, злые и зубов нет — только два клыка» .
Вызывает самую теплую симпатию образ девочки-татарки Дины. В Дине подмечены черты искренности, непосредственности. Она села на корточки, начала камень выворачивать: «Да ручонки тонкие, как прутики, — ничего силы нет. Бросила камень, заплакала» . Эта маленькая девочка, очевидно обделенная лаской, постоянно оставляемая без присмотра, потянулась к доброму, по-отечески относившемуся к ней Жилину.
«Кавказский пленник» — самое поэтическое и совершенное произведение в «Русских книгах для чтения» . В нем воплотилось единство эстетического и педагогического начал. Л. Н. Толстой внес значительный вклад в развитие детской литературы. Произведения для детей тесно связаны со всем творческим наследием великого писателя. В советское время с каждым годом растет число изданий детских рассказов Толстого. Они выходят почти на всех языках нашей многонациональной страны. Произведения Л. Толстого введены в учебные книги для начальной и средней школы. Они входят в программу дошкольного воспитания. Рассказы Толстого для детей выходят в сериях «Мои первые книжки» , «Книга за книгой