В экспозиции рассказа описывается личность Броньки: имя, происхождение, возраст, портрет, любимые занятия и таланты. Рассказ о том, как Бронька водил охотников и что было после этого – это рамка, вступление к основному повествованию. В центре композиции - рассказ о покушении Броньки на Гитлера. Этот рассказ – смысл жизни Броньки и кульминация рассказа Шукшина. Повествование Броньки фантастическое, в духе современных боевиков. Он оказывается двойником «немецкого гада», проходит спецвыучку, легко говорит по-немецки, а выхватив браузер, произносит речь о своей благородной миссии. Сам Бронька настолько верит в правдивость истории, что даже точно указывает дату происходящего (25 июля 1943 года).
Момент выстрела и промаха кульминационный. Развязка – возвращение Броньки в реальность, которая настолько не соответствует его представлениям о настоящей жизни, что он два дня пьёт. Бронька тяжело переживает, страдает и злится. И не потому, что снова стал посмешищем, что его ругала жена и с ним провели беседу в сельсовете. Он огорчён тем, что промахнулся.
ответ:Частина перша. Дуель
Ех Вітько, Вітько!.
Автор починає з розповіді про те, що 25 липня 1964 року у селі Великі Чаплі Вітька Горобець та Петро Білий будуть стрілятися на дуелі за дівчину — Гальку Козачок. Секундантом на дуелі зі сторони Вітьки буде Федько Котигорошко (старший), а Юрко Гречаний буде секундантом противника.
Коло двору Горобця сиділи дуелянт та Федько і розмовляли про завтрашню важливу подію. Поки Вітько хвилювався, що він може померти, його друг запевняв того, що ніч перед стріляниною потрібно ходити по хаті і думати про даму серця. Потім Котигорошка кличуть до вечері, а Вітько, зоставшись сам, пафосно декламує вірші Лермонтова. Мати кличе сина до хати, дає йому випити молока, і від того Вітьку так хочеться спати, що він забуває про настанову друга ходити з кутка в куток і солодко засинає з піском на животі (мати подумала, що син засмучений через те, що в нього болить живіт, і лікувала його гарячим піском). Далі автор роздумує над тим, як же міг головний герой закохатися у Гальку, у дівчину, з якою він провів усе своє дитинство. Одного разу "мужчина чотирнадцяти неповних років" подивився на подругу зовсім іншими очима і, відмітивши, що вона дуже гарна, весела й стрімка, закохався у неї, і ця любов довела його до дуелі. Далі автор веде розмову про те, які події відбувалися до цього дня.
