Мне кажеться самое яркое впечатление детства это что новое что чего ты незнал так как запомнить что то новое легче чем обыденно е и надоевшее.Например мое самое яркое впечатление это когда я ездил на море там было очень красиво и незабываемо для меня это самое яркое впечатление детства.
Головний герой цієї повісті — Гуллівер. Він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у Нотгінгемпширі. На чотирнадцятому році його віддали до коледжу в Кембріджі. Але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.
Потім Гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера Бетса і став лікарем. Гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо мріяв стати мандрівником. Згодом Лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у Лейденському університеті в Голландії.
За рекомендацією містера Бетса, Гуллівер найнявся лікарем на корабель "Ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах Східного Середземномор'я.
Після плавання, за порадою друзів, він одружився з Мері Берген — дочкою власника панчішної крамниці Ермунда Бертона. Щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, Гуллівер вирушає у плавання на кораблі "Антилопа" в Ост-Індію. Тоді йому було приблизно 30—33 роки.
На мою думку, Гуллівер мав приємну зовнішність. Він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя.
З твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати...
Объяснение:
Вот ❤
Головний герой цієї повісті — Гуллівер. Він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у Нотгінгемпширі. На чотирнадцятому році його віддали до коледжу в Кембріджі. Але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.
Потім Гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера Бетса і став лікарем. Гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо мріяв стати мандрівником. Згодом Лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у Лейденському університеті в Голландії.
За рекомендацією містера Бетса, Гуллівер найнявся лікарем на корабель "Ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах Східного Середземномор'я.
Після плавання, за порадою друзів, він одружився з Мері Берген — дочкою власника панчішної крамниці Ермунда Бертона. Щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, Гуллівер вирушає у плавання на кораблі "Антилопа" в Ост-Індію. Тоді йому було приблизно 30—33 роки.
На мою думку, Гуллівер мав приємну зовнішність. Він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя.
З твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати...
Объяснение:
Вот ❤
Весной всюду появляются россыпи ярко-желтых цветов, напоминающих маленькие подсолнечники. Они, словно брызги солнечных лучей, раскрывают свои яркие корзинки навстречу лесному дню. На вечерней заре или в ненастье желтые цветки укрываются в зеленые рубашки, и золотистый покров на лужайках исчезает. Цветки эти — одуванчики, многолетние растения, самые распространенные на всех континентах Земли. Растут они везде: на равнинах, в горах, на щебнистых склонах, на солнцепеках и в тени. Всего несколько дней горят желтым цветом лужайки. И вдруг, как одна, эти солнечные корзинки превращаются в светлые полупрозрачные шарики. В каждом таком шарике до двухсот семечек, и у каждого из них свой парашютик. Летят по ветру новые поколения. И человек, проходя по лужайке, невольно вспоминает свое детство, когда он ветру раздувать эти волшебные шарики. Я вспоминаю эпизод из детства, когда мне было лет 6-7. Мы с мамой и младшим братом гуляли в весеннем парке (наверное, это был май). Брат, которому было 4 года, весело бегал и дул на желтые и белые солнышки (так он называл одуванчики). Это было одно из самых ярких впечатлений моего детства.