Моя самая заветная мечта- побывать в Париже. Этот город- просто сказка! Он всегда казался мне таким продвинутым, красивым, просто раем для меня. Я думаю, что там очень добрые и милые люди. Также, в Париже есть Дисней Ленд. Это развлекательный парк, центр. Там всё очень красивое и весёлое. Я давно мечтал(а) прокатиться ка этих устрашающих американских горках! Было бы захватывающе, если бы я прямо сейчас попала в Париж. Ещё одна его достопримечательность это Эйфелева башня. Я много читал(а) про неё, и думаю, она прекрасная. Париж- восхитительный город. Его коренным жителям невероятно повезло! Ещё я много слышал(а) анекдоты про "Парижский протухший сыр", и то что его всегда находят в холодильниках. Может это немного противно, но я хотел(а) бы найти у себя такой! И в самом деле, Дисней Ленд- место, куда я хочу попасть больше всего.
Знайомлячись із головним героєм оповідання, Федьком, ми спочатку ставимося до нього дещо насторожено. Адже він був справжнім зірвиголовою. Ніколи не давав своїм одноліткам спокійно гратися, завжди дражнив їх, забирав іграшки, навіть доводив до сліз. J за це від своїх батьків отримував доброї прочуханки. Мене ж вражає мужність і чесність Федька. Навіть коли його били, він ніколи не кричав і не плакав, завжди казав правду, якою б вона не була. За не батько майже не гнівався на халамидника. Навіть давав йому 2—3 копійки.
Толя зовсім не такий, як Федько. Це ніжний та смирненький хлопчик, який намагається бути схожим на Федька. Але це йому не вдається, і він виглядає жалюгідним і смішним. Федько постійно спокутував Толю на якусь витівку. І смирненький, чепурненький хлопчик приходив додому весь у лахмітті, звинувачуючи в усьому Федька.
В оповіданні описується випадок, де розкриваються справжні характери героїв. Одного дня захеканий Федько, весь у грязюці, прибіг до хлопців і розповів їм про льодохід на річці і про свою небезпечну ідею перейти річку. Усі хлопці, наче зачаровані ним, наступного дня пішли на річку, де до них причепився Толя, якого навіть і не кликали. Саме Толя підштовхнув Федька перейти річкою на той берег, що Федькові без проблем удалося зробити.
Заздрячи халамидникові, Толя сам вирішив переправитися через річку і тим самим викликати захоплення у гачів. Але йому не пощастило. Уже на середині річки Толя зрозумів, що це не так легко, й почав панікувати. Якби не Федько, Толю б чекала неминуча смерть. Халамидник витяг хлопця на берег, хоча сам упав у крижану воду. Однак дорослі не оцінили героїзм Федька, а, навпаки, звинуватили його в тому, що сталося, і жорстоко покарали, незважаючи на важкий стан здоров'я.
Федько помер. А брехливий боягуз Толя, якому все сходило з рук, у день поховання Федька безсоромно побіг гратися з його чижиком, котрого він безсовісно забрав у матері Федька.Я з презирством ставлюся до таких бездушних дітей, як Толя, котрі, на жаль, досить часто зустрічаються в житті. Моє ставлення до Федька і Толі.
Знайомлячись із головним героєм оповідання, Федьком, ми спочатку ставимося до нього дещо насторожено. Адже він був справжнім зірвиголовою. Ніколи не давав своїм одноліткам спокійно гратися, завжди дражнив їх, забирав іграшки, навіть доводив до сліз. J за це від своїх батьків отримував доброї прочуханки. Мене ж вражає мужність і чесність Федька. Навіть коли його били, він ніколи не кричав і не плакав, завжди казав правду, якою б вона не була. За не батько майже не гнівався на халамидника. Навіть давав йому 2—3 копійки.
Толя зовсім не такий, як Федько. Це ніжний та смирненький хлопчик, який намагається бути схожим на Федька. Але це йому не вдається, і він виглядає жалюгідним і смішним. Федько постійно спокутував Толю на якусь витівку. І смирненький, чепурненький хлопчик приходив додому весь у лахмітті, звинувачуючи в усьому Федька.
В оповіданні описується випадок, де розкриваються справжні характери героїв. Одного дня захеканий Федько, весь у грязюці, прибіг до хлопців і розповів їм про льодохід на річці і про свою небезпечну ідею перейти річку. Усі хлопці, наче зачаровані ним, наступного дня пішли на річку, де до них причепився Толя, якого навіть і не кликали. Саме Толя підштовхнув Федька перейти річкою на той берег, що Федькові без проблем удалося зробити.
Заздрячи халамидникові, Толя сам вирішив переправитися через річку і тим самим викликати захоплення у гачів. Але йому не пощастило. Уже на середині річки Толя зрозумів, що це не так легко, й почав панікувати. Якби не Федько, Толю б чекала неминуча смерть. Халамидник витяг хлопця на берег, хоча сам упав у крижану воду. Однак дорослі не оцінили героїзм Федька, а, навпаки, звинуватили його в тому, що сталося, і жорстоко покарали, незважаючи на важкий стан здоров'я.
Федько помер. А брехливий боягуз Толя, якому все сходило з рук, у день поховання Федька безсоромно побіг гратися з його чижиком, котрого він безсовісно забрав у матері Федька.Я з презирством ставлюся до таких бездушних дітей, як Толя, котрі, на жаль, досить часто зустрічаються в житті. Моє ставлення до Федька і Толі.
