Перш за все, Франко був надзвичайно працьовитим. Адже протягом сорока років його творчого життя він кожних два дні створював якийсь новий літературний шедевр. З-під пера Івана Яковича виходили вірші, повісті, романи, новели, різноманітні монографії. Уявіть собі, що кожного року друкувалося 5-6 його книжок. До речі, характеризуючи вдачу й психологію Тугаря Вовка, Франко робить доволі точне й глибоке зауваження: розпинаючись у відданості князеві Данилу, Вовк «далеко не по щирій совісті виповідав уперед свої слова про необмежену власть князя; його душа й сама не раз бунтувалася проти тої власті, а тут він тільки хотів заслонити показом на княжу власть свої власні забаги такої ж власті». Проте ось що привертає увагу: своє показне холопство боярин Тугар Вовк «теоретично обѓрунтовує» тим, що цього вимагають суворі умови нової доби. Він каже Захару: «Те, що було давно, не мусить бути й тепер, ані вічно. Все, що живе, — переживається. Пережилися й твої молодечі думи про свободу. Важкі тепер часи надходять, старче! Вони домагаються конечно одного сильного володаря в нашім краю, котрий би в однім осередку згромадив і у свою руку уняв усю силу цілого народу для оборони його перед ворогом, що надтягає зі сходу сонця (маються на увазі, звісно, монголи. — І.С.). Ти, старче, не знаєш усього того, і тобі здається, що давні часи ще тривають».
Бовари Емма- дружина провінційного лікаря. Вона виросла й живе в дрібнобуржуазному середовищі, але тяготиться її вульгарністю й намагається будувати своє життя по зразках романтичної літератури. Не вдоволена своїм люблячої, але недалеким чоловіком Шарлем Бовари, вона пускається в любовні авантюри, несвідомо дотримуючись сценаріїв те шаленої байронічної пристрасті (зв’язок з фермером Родольфом Буланже), те сентиментального «спорідненості душ» (зв’язок із клерком нотаріуса Леоном Дюпюи). Максималізм е. у розігруванні своїх літературних ролей приводить у жах її обачних коханців, і ті відступають перед непоправними кроками, які вона намагається їм нав’язати. Ідеальні устремління е. мають і соціальний зміст — всупереч убогості свого міщанського побуту й буржуазній етиці накопичення вона намагається поводитися як аристократка, що не вважає грошей; цим користується місцевий лихвар Лере, що поступово втягує її в борги й доводить до руйнування, за яким неминуче повинне піти розкриття її подружньої невірності. Після марних спроб домогтися до від своїх колишніх коханців е. кінчає самогубством; через якийсь час слідом за нею вмирає й Шарль, що залишився вірним пам’яті дружини.
Переказ зберіг легендарну фразу Флобера: «Емма — це я», однак його переписка містить і інші оцінки, наприклад: «Це натура у відомій мері зіпсована, жінка з перекрученими поданнями про поезію й з перекрученими почуттями». Малюнок образа пані Б. будується саме на цьому протиріччі між авторським співчуттям її переживанням і безжалісній критиці її ілюзій; дистанція між автором і персонажем підкреслюється прийомом невласно-прямого мовлення й іншими подібними стилістичними прийомами, що оголюють несправжній, позиковий характер цінностей, на які опирається героїня
Объяснение:
