Автор стоял на склоне пологого холма, а перед ним раскинулась золотым морем рожь. Вдали небо потемнело, надвигалась великая гроза. Воздух казалось застыл в ожидании, вокруг стояла мертвая тишина.
На душе автора было смутно, он торопил грозу, но туча не двигалась.
И вдруг в ее синеве мелькнул словно белый платочек. Это голубь стремительно летел к лесу несколько минут, и вот уже два голубя торопились обратно. И тут началась буря.
Автор едва добежал до дома. Ветер рвал облака, сильными струями хлынул ливень. Сверкали молнии и гремел гром.
А под коньком крыши нахохлившись сидели два голубя. Тот, который товарища, и тот, кого он привел. Они прижимались друг к другу и им было хорошо.
Хорошо стало и автору, хотя он был один.
Ромео та Джульєтта вірили і знали, що їхнє кохання вічне, і смерть не була для них завадою, а єдиним виходом до щастя та спокою, адже тільки так вони могли бути разом. І закохані не помилилися. Їхнє кохання живе і стало натхненням для кожного, прикладом того , що кожен повинен цінувати можливість бути поруч з коханою людиною та дарувати їй кохання без думок, що оточуючий світ може стати завадою на шляху до щастя.
Объяснение:
Ці герої кохали найвеличнішим коханням, подарувавши одне одному своє життя. Дивлячись на них, ми повинні розуміти, що кохання потрібно дарувати тим, кому воно належить по праву
