Талановитий автор В. Г. Короленко у творі «Сліпий музикант» розповів історію обдарованого хлопчика, який був сліпий від народження. У цьому творі автор розкриває таку тему, як роль мистецтва в житті людини.
Петрусь народився в негоду, що стало символом прийдешнього нещастя. Хлопчик був абсолютно здоровий, от тільки з народження доля позбавила його можливості бачити фарби цього світу. Його виховували мати і дядько. Вони завжди були поруч, дозволяли хлопчикові адаптуватися до світу, який його, як каліку тільки відштовхував.
Петрусю доводилося складніше інших дітей, адже він не бачив. Але дитяча душа хлопчика почала тремтіти, коли на п’ятому році життя його вибрала музика. Музика виступає у книзі ще одним героєм і ангелом охоронцем незвичайного хлопчика. Захоплення музикою відкрило для дитини небувалі фарби існуючого світу, світу емоцій, котрий він розумів на універсальній мові. Звуки давали Петрусю можливість бути повноцінною дитиною. Саме професійні заняття фортепіано дозволили хлопчикові, який не бачив від народження, відчути всю повноту життя, знайти подругу, побудувати сім’ю і відчувати себе повноцінною людиною.
Петрусь пройшов ряд невдач та горя, впоратися з якими йому до близькі та сусідська дівчинка Евеліна. Музика ж дозволила герою реалізувати себе як особистість, відчути впевненість і дало усвідомлення, що він такаж повноцінна людина, як і всі інші.
Тихотворение величайшего шотландского поэта Роберта Бернса « Честная бедность » написано на мотив известной народной песни. Простым и легким языком поэт высказывает не только свои, но и народные представления о честности и достоинстве, добре и зле.
Р. Бернс утверждает, что если человек честен, но неимущ, ему нет причин стыдиться своей бедности, ведь богатство можно приобрести и потерять, растратить и накопить снова, а вот высокие внутренние качества человека не купишь ни за какие деньги: «Богатство — штамп на золотом, а золотой — мы сами! »
Знатью поэт называет не тех, кто одевается в шелка и пьет вино, а тех, кто не боится честного труда, потому что даже самое звучное имя, доставшееся про рождении гордецу, глупцу и нахалу, не сможет добавить ему ума, чести и порядочности:
Бревно останется бревном, И в орденах и в лентах! .
Испытывая презрение к титулам и званиям, автор стихотворения утверждает, что в человеке следует ценить не пустые слова, а реальные поступки, его отношение к себе и другим людям:
Король лакея своего Назначит генералом, Но он не сможет никого Назначить честным малым. .
Поэт верит, что наступят времена, когда его надежды сбудутся, все люди станут братьями и сестрами. . Главная мысль, которой проникнуто все стихотворение, — вера поэта в то, что когда-нибудь. .
Настанет день и час пробьет, Когда уму и чести На всей земле придет черед Стоять на первом месте.
