Олександр Сергійович Пушкін народився 6.06.1799 р. в Москві. З найраннішого дитинства хлопчик був оточений літературою. Його тато мав бібліотеку, твори в якій Олександр дуже любив читати. Цю бібліотеку відвідували багато видатних людей - Жуковський, Карамзін, і Пушкін спілкувався з ними.
з 1811 року він почав навчатися в ліцеї в Царському селі. там він почав писати вірші, в 1814 році опублікував перший з них. В 1817 році вступив у Петербурзі у Колегію. Там він був представником "вищого класу", спілкувався з багатьма заможніми людьми.
Але він не припиняв писати свої волелюбні твори, у яких висловлював незадоволення тогочасним ладом Російської імперії. За це тодішній цар Микола, здається, Перший (не пам'ятаю ім'я правителя) відправив його у, так би мовити, заслання на південь України. Перебуваючи там, він написав багато творів (Брати розбійники, Кавказький полонений, т.і.)
у 1827р. О.С.Пушкін розпочав роботу над поемою "Євгеній Онєгін".
1830р. посватався до Наталі Гончарової, за рік вони одружилися і за час шлюбу народили чотирьох дітей.
Він продовжував писати твори.
1837р. 8 лютого (за старим стилем 27 січня) відбулася дуель між Пушкіним і Дантесом, де останній поранив поета. За два дні він помер.
Таким чином влада знищила молодого, 37-річного поета.
Эта фраза действительно стала, как ее и называет Залуский, афоризмом, причем особенно расхожим в советское время. Но это, подчеркивал Залуский, не только афоризм, но и "парадокс". "Человек создан для счастья, только счастье не всегда создано для него", - говорит он позднее.
Короленко, не раз показывавший болезни и человеческие увечья (вплоть до повести "Без языка", где положение человека в чужой стране придает понятию немоты философское звучание) , подчеркивает парадокс Залуский не только для более острого изображения взаимоотношений между людьми (растерянное высокомерие доктора Дударова и достоинство Залуского) и не из педагогических целей, но ради утверждения цент-ральной идеи всего своего творчества: "Жизнь.. . кажется мне проявлением общего великого закона, главные основные черты которого - добро и счастье. ..Общий закон жизни есть стремление к счастию и все более широкое его осуществление".
Именно врожденное несчастье Залуского ему выразить эту свою заветную мысль с особой убедительностью.