1. Грегор Замза був комівояжером.
2. На малюнку зображено даму в хутряному капелюшку й хутряному боа.
3 Мати першою помітила, що Грегор проспав.
4. Він набув звичку замикати на ключ двері.
5. Грегор займався випилюванням з дерева.
6. Грегор закрив двері ротом.
7. Це був портрет самого Грегора.
8. Мати та сестра піклувалися про Грегора.
9. Перед Різдвом Грегор збирався оголосити про свій намір.
10. Меблі виносили для того, щоб було більше місця для Грегора.
11. Остання зустріч з родиною завершилася величезним скандалом.
12. Думки його були чисті й лагідні.
Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш «Незнайома», що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює малоприємну картину якогось міста: Щовечора над ресторанами, Де шал гарячий не приглух, Правує окриками п’яними Весни хмільний і тлінний дух. Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про навколишній світ загалом, про людей, про «пияк з очима кроликів», про безвихідь і дикість життя. А в небі, все схопивши позирком, Байдуже скривлюється диск. Конфлікт у вірші О. Блока «Незнайома» подається через призму романтичної іронії і становить основу сюжету. Дійсність у цій поезії — це світ обивателів, що гайнують свої дні у трясовині затишку, пияцтва, фліртів. Ця реальність представлена у вірші у двох замальовках: дачне передмістя та задушливе приміщення ресторану. Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з’являється Вона – таємнича Незнайомка. Вона повільно йде між п’яними, І все зажурена, одна, Духами дишачи й туманами, Сідає мовчки край вікна. Саме в чадному ресторані з’являється Незнайома — загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з «нетутешнього» світу, тому ліричний герой бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль». Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки. Вона символізує містичний ідеал жіночої краси, пов’язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти. Отже, вірш «Незнайома» – один з найкрасивіших за своєю поетичністю й один з найглибших віршів Олександра Блока. Він відноситься до циклу Страшний світ, де поет висловлював всю тугу, відчай і безвихідь цього світу. І саме проти цього відчуття він і повставав у своїх віршах, воістину нездатних залишити байдужою жодну людину. Віршовий розмір “Незнайома” Блок Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)
золотая рыбка
олицетворение:опьяненные весной и пруд качал в себе звезду