Привіт, тримай відповідь, хоча не знаю правильно тут чи ні. Я просто з Росії і вирішив Тобі до .
1) Історія створення «Повісті временних літ».
"Повість временних літ" -один з найдавніших літописних творів російської літератури, створений на початку XII століття ченцем Києво-Печерської Лаври Нестором-літописцем. У літописі розповідається про походження Руської землі, про перших руських князів і про найважливіші історичні події. Особливість "Повісті временних літ" - поетичність, автор майстерно володів складом, в тексті використовуються різні художні засоби, що дозволяють зробити розповідь більш переконливим.
2) Особливості оповідання в «Повісті временних літ».
У "Повісті временних літ" можна виділити два типи оповідання — погодні записи і літописні оповідання. Погодні записи містять повідомлення про події, а літописні розповіді описують їх. В оповіданні автор прагне зобразити подію, привести конкретні деталі, тобто намагається до читачеві представити те, що відбувається і викликає читача на співпереживання. Русь розпалася на безліч князівств і у кожного з'явилися свої літописні склепіння. У кожному з них відбивалися особливості історії свого краю і писалося тільки про своїх князів. "Повість временних літ" була частиною місцевих літописних склепінь, які продовжували традицію російського літописання. "Повість тимчасових ліг" визначає місце російського народу серед народів світу, малює Походження слов'янської писемності, утворення Російської держави. Нестор перераховує народи, що платять данину русичам, показує, що народи, які гнобили слов'ян, зникли, а слов'яни залишилися і вершать долями своїх сусідів. "Повість временних літ", написана в розквіт Київської Русі, стала основною працею з історії.
3) художні особливості «Повісті временних літ». Як ніс гор-літописець оповідає про історичні події?
Нестор оповідає про історичні події поетично. Походження Русі Нестор малює на тлі розвитку всієї світової історії. Літописець розгортає широку панораму історичних подій. Ціла галерея історичних діячів проходить на сторінках Несторового літопису — князі, бояри, купці, посаДники, церковні служителі. Він розповідає про військові походи, про відкриття шкіл, про організацію монастирів. Нестор постійно торкається життя народу, його настроїв. На сторінках літопису ми прочитаємо про повстання, вбивства князів. Але автор все це описує спокійно і намагається бути об'єктивним. Вбивство, зрада і обман Нестор засуджує; чесність, сміливість, мужність, вірність, благородство він звеличує. Саме Нестор зміцнює, удосконалює версію про походження російської князівської династії. Головна її мета полягала в тому, щоб показати російську землю в ряду інших держав, довести, що російський народ — не без роду і племені, а має свою історію, якою вправі пишатися.
Здалеку починає свою розповідь Нестор, з самого біблійного потопу, після якого земля була розподілена між синами Ноя. Ось як починає Нестор свою розповідь:
"Так почнемо повість цю.
За потопом троє синів Ноя розділили землю-сім, Хам, Іафет. І дістався Схід Сіму: Персія, Бактрія, навіть і до Індії в довготу, а в ширину до Рінокорура, тобто від сходу і до півдня, і Сирія, і Мідія до річки Євфрат, Вавилон, Кордуна, ассірія, Месопотамія, Аравія найстаріша, ялини-Маїс, інді, Аравія сильна, колія, Коммагена, вся Фінікія.
Хаму ж дістався південь: Єгипет, Ефіопія, сусідить з Індією...
Іафету ж дісталися північні країни і західні: Мідія, Албанія, Вірменія мала і велика, Каппадокія, Пафлагонія, Г апатія, Колхіда...
Сим же Хам і Іафет розділили землю, кинувши жереб, і порішили не вступати нікому в частку брата, і жили кожен в своїй частині. І був єдиний народ. І коли помножилися люди на землі, задумали вони створити стовп до неба — - було це в дні Некгана і Фалека. І зібралися на місці поля Сенаар будувати стовп до неба і біля нього місто Вавилон; і будували стовп той 40 років, і не звершили його. І зійшов Господь Бог бачити місто і стовп, і сказав Господь: «Ось рід єдиний і народ єдиний». І змішав Бог народи, і розділив на 70 і 2 народи, і розсіяв по всій Землі. За змішання ж народів Бог вітром великим зруйнував стовп; і знаходяться залишки його між Ассирією і Вавилоном, і мають у висоту і в ширину 5433 ліктя, і багато років зберігаються ці залишки...»
Потім автор розповідає про слов'янські племена, їх звичаї і звичаї, про взяття Олегом Царгорода, про заснування Києва трьома братами Києм, Щеком, Хоривом, про похід Святослава на Візантію та інші події, як реальних, так і легендарних. Він включає в свою " повість..."повчання, записи усних оповідань, документи, договори, притчі і житія. Провідною темою більшості літописних записів стає ідея єдності Русі.
Объяснение:
.
ответ:Пушкин – самый любимый писатель, как в России, так и в ближнем зарубежье. Его произведения перечитывают по много раз, стихи легко заучиваются наизусть. С детства нам знаком его портрет: лицо с живыми ясными глазами, курчавые волосы, бакенбарды, перо в руке, удивительно обаятельный. Жизнь поэта была такой же интересной и загадочной, как и его творчество. Он страдал так же, как и все люди, радовался, ненавидел и любил. Эти переживания и чувства очень точно и неповторимо он перенес в свои стихи.
Творчество Александра Сергеевича, как проза, так и поэзия, пронизано мотивами судьбы. Что же есть судьба? В БЭС так определено это слово: «…в обыденном сознании неразумная и непостижимая предопределенность событий и поступков». Ее можно называть по-разному: тяжелая судьба, изменчивая, трагическая, непостижимая, слепая. Фатум и его связь с человеком остро интересовали А.С. Пушкина. Тема рока, судьбы ярче всего представлена в его поэмах. Чаще всего это злой рок, преследующий человека, забавляющийся его бес разрушающий его жизнь. В поэме «Медный всадник» судьба - это как бы один из героев, она вступает в поединок с Петром I. Вечный спутник судьбы – страх. Обычный человек, под влиянием разъяренной стихии теряет себя.
Пушкин делит своих героев на два типа: 1) играющие с судьбой, желающие получить захватывающие ощущения опасности, рискуя, ощутить всю полноту жизни, то есть, свободные (Дон Гуан в "Каменном госте"); 2) самоуверенные вступающие в противоборство с судьбой, но обреченные на гибель (Германн в «Пиковой даме").
О карточной игре он сказал следующее: «Игра занимает меня сильно, но я не в состоянии жертвовать необходимым в надежде приобрести излишнее». Битая карта ему выпала в борьбе с судьбой. Человек с невероятным воображением, страстный, азартный, но в то же время недоверчивый и замкнутый, упорный и неотступный в своих стремлениях.
Герои, которые пытаются обмануть судьбу, терпят крах. Значит ли это, что судьбе противиться не нужно? Отнюдь нет. Ведь даже некоторые предсказатели предостерегают о грядущих событиях в определенный период жизни, что бы их можно было избежать. В «Капитанской дочке» безмерно изумление Гринева «странному сцеплению обстоятельств», когда в захватчике крепости узнает своего вожатого. Снова угодив в руки повстанцев, почувствовал таинственную роковую связь с Пугачевым. Сбежав от разбойников на лошади, которую подарил ему атаман повстанцев, Гринев вдруг возвращается назад, подвергая себя огромному риску быть вновь пойманным и убитым. Но, к счастью, удача сопутствовала ему. Таким образом, новую встречу побудила не судьба, а душа и темперамент героя, его забота о слуге, который попал в плен к людям Емельяна Пугачева.
Сам Пушкин тоже верил в оккультные и знания. В его жизни часто происходили мистические и таинственные события, а его трагическая гибель была предсказана задолго до печальных событий. Он был довольно суеверным, часто обращался к гадалкам. Одна из них предсказала ему насильственную смерть. Другой предсказатель, с которым он встретился в Одессе, сообщил грозное и потрясающее пророчество о том, каким образом гибель настигнет Александра, описав при этом человека с белыми волосами и белую лошадь. После той роковой встречи, Пушкин со страхом и неприязнью садился в седло, особенно, если лошадь была белогривая. Грек оказался прав - убийца поэта Дантес был белокурым, носил белый мундир и ездил на белой лошади.
Источник: Сочинение Тема судьбы в произведениях Пушкина (в творчестве и лирике)
Объяснение:
