Любов... Часто ми потрапляємо у її тенета. Та не завжди це почуття взаємне. Правда ж бувало таке, що побачив людину і все навколо завмерло, і є лише ти і вона. Ось це і прийнято вважати коханням з першого погляду. Та чи завжди це любов? Переважно це фізіологічний потяг до людини. Ну і справді ну як можна говорити про кохання з першого погляду якщо ви уявлення не маєте, що це за людина, який у неї характер, звички, вподобання. Вам сподобалася зовнішність, проте не людина, і це дуже печально. Хоча іноді все співпадає і це цілком нормально і я б навіть сказала чудово! у кожної людини своя відповідь на це питання - одні вірять, інші - ні. Існує легенда із платонівського "Бенкету": боги покарали людей за норовливість розділивши їх на половинки. Відтоді вони ходять неприкаяні по світу з надією зустріти свою половину, та коли зустрінуться вже не розлучаються до віку. Ось це і є та любов з першого погляду перед якою встояти неможливо. це рідкісний дар для щасливчиків. Та чи можна зрозуміти що ти закохався(лась)? Довірься своїм почуття. Коли у тебе зводить ноги від його голосу, коли завмирає серце при погляді, коли "метелики у животі" танцюють вальс при доторку, коли не уявляєш години, дня без неї(нього), коли душа прагне бути з ним(нею) завжди, кожну хвилину життя. Ось це любов. На завершення хочу сказати таке :«Коханню з першого погляду можна довіряти приблизно так само, як діагнозу з першого дотику руки». Джордж Бернард Шоу.
Этот рассказ В.П.Астафьева ,как и многие другие его произведения ,автобиографичен .Так складывалась его жизнь ,похожий эпизод произошел в его жизни .История проста .По бабушки Витя пошел по ягоды .Бабушка хотела продать их в городе и в награду обещала привезти пряник в виде коня с розовой гривой - совершенная мечта деревенских ребятишек .Набрав полный туесок ягод ,мальчик рассорился с друзьями .которые заставили его высыпать ягоды ,взяв его на слабО. Дальше начинается рассказ о "преступлении и наказании".Обманув бабушку ,Витя очень переживает ,боится идти домой .Бабушка попала на рынке в неловкое положение ,потому что вместо ягод внук положил в туесок траву и прикрыл ее небольшим количеством земляники . Все эти страдания и ссоры остановил дед ,посоветовав Вите попросить прощения у бабушки.Та простила его и отдала ему привезенный из города пряник . Уроки нравственности здесь таковы : не надо врать и выкручиваться ,следует говорить правду ,не подводя близких людей .А уж коли ты напакостил ,умей попросить прощения за содеянное .Жизнь станет легче .Ведь тяжело жить с грехом в душе . Думаю ,сам писатель извлек из той истории нравственный урок .В.Астафьев был очень порядочным и честным человеком!
1) «Ничего, однако же, не случилось так, как предполагал Чичиков.» 2) «Это, однако ж, хорошо, что встретились похороны.» 3) «Русь!» 4) «Жизнь при начале взглянула на него как-то кисло-неприютно, сквозь какое-то мутное, занесенное снегом окошко.» 5 «Смотри же, Павлуша, учись, не дури и не повесничай, а больше всего угождай учителям и начальникам.»8) «Особенных к какой-нибудь науке в нем не оказалось; отличился он больше прилежанием и опрятностию;» 7) «Эх, Павлуша! вот как переменяется человек!» 8) «Но решился он жарко заняться службою, всё победить и преодолеть.» 9) «Надул, надул, чортов сын!» 10) «Тут только долговременный пост наконец был смягчен, и оказалось, что он всегда не был чужд разных наслаждений…» 11) «Лицо его, вдруг, несмотря на приятность, не понравилось начальнику, почему именно, бог ведает…» 12) «зацепил -- поволок, сорвалось -- не спрашивай. Плачем горю не пособить, нужно дело делать» 16) « Тут в один год он мог получить то, чего не выиграл бы в двадцать лет самой ревностной службы.» 13) «Нет, врешь, я статский советник, а не попович, а вот ты так попович!» 14) ««Эх я Аким- простота!» сказал он сам в себе: «ищу рукавиц, а обе за поясом!» 15) «Да хорошо ли выводить это на свет, провозглашать об этом?» 16) «Не так ли и ты, Русь, что бойкая необгонимая тройка, несешься?»
Правда ж бувало таке, що побачив людину і все навколо завмерло, і є лише ти і вона. Ось це і прийнято вважати коханням з першого погляду. Та чи завжди це любов? Переважно це фізіологічний потяг до людини. Ну і справді ну як можна говорити про кохання з першого погляду якщо ви уявлення не маєте, що це за людина, який у неї характер, звички, вподобання. Вам сподобалася зовнішність, проте не людина, і це дуже печально. Хоча іноді все співпадає і це цілком нормально і я б навіть сказала чудово!
у кожної людини своя відповідь на це питання - одні вірять, інші - ні.
Існує легенда із платонівського "Бенкету": боги покарали людей за норовливість розділивши їх на половинки. Відтоді вони ходять неприкаяні по світу з надією зустріти свою половину, та коли зустрінуться вже не розлучаються до віку. Ось це і є та любов з першого погляду перед якою встояти неможливо. це рідкісний дар для щасливчиків. Та чи можна зрозуміти що ти закохався(лась)?
Довірься своїм почуття. Коли у тебе зводить ноги від його голосу, коли завмирає серце при погляді, коли "метелики у животі" танцюють вальс при доторку, коли не уявляєш години, дня без неї(нього), коли душа прагне бути з ним(нею) завжди, кожну хвилину життя. Ось це любов.
На завершення хочу сказати таке :«Коханню з першого погляду можна довіряти приблизно так само, як діагнозу з першого дотику руки». Джордж Бернард Шоу.