Снежная королева, владычица над зимой и смертью, Ледяная Дева, Фея Льдов, Снежная Ведьма — классический персонаж скандинавского фольклора. Царство Снежной королевы – холодное безжизненное вечные льды и снега – исследователи называют воплощением самой смерти, загробного мира, как видел его Андерсен. Кая, попавшего в царство Снежной королевы, родные считают погибшим.
Снежная королева восседает на троне, стоящем на озере, называемом "зеркалом разума". Она воплощает холодный абсолютный разум и холодную абсолютную красоту, лишенные любых проявлений чувства. Во дворце Снежной королевы Кай, сердце которого превратилось в кусок льда, складывает слова из льдинок, мечтая сложить слово "вечность" - тогда Снежная королева подарит ему "весь свет и пару новых коньков". Желая постичь вечность, герой не понимает, что мир нельзя постичь без чувств, одним холодным, пусть и абсолютным, разумом.
Образу Снежной королевы Андерсен противопоставляет образ Герды - воплощение тепла, любви, верности и материнских чувств. Герда прежде всего видит вокруг себя добро и благородство. Во имя своей любви маленькая храбрая девочка отправляется в неизвестность на поиски друга.
Нещодавно я прочитала роман-бестселер американської письменниці Елеонор Портер «Полліанна». Тепер його головна героїня, Полліанна Вітер, — мій улюблений герой художньої літератури.
Завдяки роману Елеонор Портер і знайомству з його головною героїнею я навчилася концентрувати увагу лише на позитивних сторінках свого життя. Раніше я зациклювалася на своїх недоліках і невдачах, але тепер це в минулому. Полліанна навчила мене бачити радість у дрібницях, помічати прекрасне в усьому, навіть у повсякденних речах. А до неприємностей і проблем потрібно ставитися по-філософськи, адже вони можуть бути набагато гірше.
З упевненістю можу сказати, що роман «Полліанна» приніс мені більше користі, і хоча цьому твору понад ста років, він і сьогодні не втрачає своєї актуальності.
Я спробувала уявити, як змінилося б моє життя, якби Полліанна була моєю подругою та однокласницею. Напевно, в моєму житті було б більше радісних моментів. Ті події, які трапляються зі мною, я б сприймала більш оптимістично, тобто так само, як моя подруга Полліанна. Не дарма кажуть: з ким поведешся — від того й наберешся. Я б теж постійно грала «в радість», це б стало моєю звичкою.
Скоріш за все, через деякий час змінився б мій світогляд. Я б теж, як і Полліанна, відчувала потребу допомагати людям, особливо тим, хто вважає себе нещасним чи є таким насправді.
Я б дуже хотіла мати таку однокласницю, як Полліанна. Вона б навчила мене позитивного мислення та зробила ще добрішою. Врешті-решт, коло мого спілкування стало б ширше, а справжніх друзів стало б більше.
Отже, якби Поліанна була моєю подругою та однокласницею, я б обов’язково подякувала цій прекрасній душею дівчинці. Я б розказала їй, що вона мені дуже подобається. Також розповіла б про те, що тепер теж часто граю «в радість» і почуваюся більш щасливою!
Здесь говорится о салдатах которых очень раздрожало как Ламновскии "доил" свой нос . И каждый раз когда он приглашал к себе гостей то кадеты недалеко от его дома делали его похороны . Но уже к осени были настояшие похороны . Но самый большой шалун был К-дин и он понимал что он делал плохие вещи . Все будто знали что в замке кто то ходит чьито шаги и думали что это генерал Ламновскии.
.