Ми живемо у найнапруженіший час історії незалежної України. В
умовах війни на Сході України, економічної кризи, реформування держави та
боротьби з корупцією сьогодні, як ніколи раніше на нашій пам’яті,
загострилися питання патріотизму, виховання громадянськості і національної
самосвідомості. Суворі випробування змусили багатьох з нас по-новому
поглянути на історію держави, усвідомити власне ставлення до рідної країни.
Слово «патріотизм» з абстрактної категорії стало таким, що можна відчути
на дотик і побачити на власні очі. Український патріотизм набув рис
конкретних дій громадян, спрямованих на боротьбу з зовнішнім агресором та
внутрішніми негараздами.
У таких умовах виховання патріотизму молодого покоління також
отримує нове звучання. Суспільство повертається обличчям до історії і
культури країни, молодь все більше намагається спілкуватись українською
мовою, читати українські книжки. Люди підкреслюють свою «українськість»
етнічною і державною символікою, приймають участь у волонтерському
рухові на до воїнам АТО та їхнім родинам. Отже, і діяльність
бібліотеки з патріотичного виховання дітей та молоді має відходити від
формалізму та ставати більш «живою» та конкретною.
Як держава починається з прапору, гімну і гербу, так усвідомлення
людиною себе частинкою нації починається з національної символіки й мови.
Сьогодні, коли символи нації, як кажуть, «в тренді», бібліотеки можуть
долучитися до просвіти громадян різного віку. Не тільки вдягати вишиванку,
а й розуміти її символіку і традиції; не тільки розмовляти українською, а й
розмовляти й писати грамотно; не тільки шанувати Шевченка й Лесю
Українку, а й читати твори сучасних українських авторів, - таку мотивацію та
прагнення людей мають розвивати бібліотечні працівники. Але щоб
надихнути новим життям просвітницьку діяльність, бібліотекам потрібно
обирати нові форми і методи, що зможуть об’єднати громаду навколо
книгозбірні, підвищити активність мешканців, налагодити діалог.
Пояснення:
це вже повне пояснення .Скороти і лиши потрібне тобі .Так потрібне. Вибери потрібне тобі
"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.
Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.
Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.
Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.
Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".
Объяснение:
Многие поэты в своих произведениях поднимали вопросы об истинных человеческих ценностях. Не обошли эту тему и Н. А. Заболоцкий и А. Я. Яшин. В замечательном стихотворении Н. А. Заболоцкого «Не позволяй душе лениться» говорится о том, как важно развиваться духовно, воспитывать свою душу, приучать ее к постоянному труду:
Душа обязана трудитьсяИ день и ночь, и день и ночь.Человек с ленивой душой эгоистичен, чёрств, его интересы ограничены, он слабоволен и не ни в чём добиться успеха. Поэтому так необходимо держать «лентяйку в чёрном теле», не снимая с нее узды, чтоб «жить с тобой по-человечьи училась заново она».
О необходимости быть добрым, внимательным к окружающим людям, о стремлении рассказывается в поэзии А. Яшина. Поэт призывает читателей: «Спешите делать добрые дела!» Ведь они наполняют сердце радостью, делают человека более счастливым. Причём не обязательно совершать подвиг, достаточно маленького доброго дела — например, покормить птиц зимой. И тогда без песен не придется «нам встречать весну». Я уверена, что только благодаря ежедневной упорной работе над собой можно стать настоящим человеком.
Понравилось сочинение » Анализ стихотворения Н. А. Заболоцкого «Не позволяй душе лениться», тогда жми кнопку
Рубрика: Школьные сочинения по русской литературе для 6 классаСамые популярные статьи:
Домашнее задание на тему: Анализ стихотворения Н. А. Заболоцкого «Не позволяй душе лениться».