Це був чистий розбишака-халамидник. (розбишака)
Ворота високі і там ніби скринька така зроблена. (скринька)
Хлопці догадуються і прив'язують до хвоста ганчірку. (ганчірка)
Як добре зробити путо, нитка не дасть дуги. (нитка, дуга)
Ось-ось змій прочитає телеграму. (телеграма)
М'яка:
Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. (кишеня)
Руки сиві од олова літер, які він складає в друкарні. (друкарня)
А найбільше Федькові доставалося за Толю. (Толя)
Пожильці їм знесуть плату за квартири, мужики за землю грошей привезуть, їх ніхто не вижене з квартири, хоч би Толя як обидив Федька. (земля).
Не кумпанія вони тобі. (кумпанія - компанія)
Толя, притаївшись біля вікна, дивиться на вулицю (вулиця)
Мішана:
Але він того не міг зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям, бігти ж трудно, бо кожушок його такий довгий та тяжкий, а на ногах глибокі калоші. (калоша)
Ще: межа, круча, тиша, душа (не встигаю з реченнями подати)
Объяснение:
Объяснение:
Міркуючи про свої добутки, Шолом – Алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію любові. В «Пісні пісень», як у жодному іншому добутку письменника, передане це розуміння роману, адже цей переказ про чаклунство, таємницю зародженні любові й про її втрату. Роман Шолом – Алейхема нагадує поему про любов, багату метафорами й символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом – Алейхема ліричного, сповненого світлого смутку, посмішки, чарівності
Перед нами – початок юного життя, коли самі чарівні мрії можуть здійснитися – і вже здійснюються в любові Шимека й Бузі. Але закони миру не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється занадто слабким, щоб протистояти ім. Батько Шимека вважає, що син його змінив заповітам старовини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає в тім, що він не зміг удержати любов, що ще тільки зароджувалася, не звільнив свою царівну
Добуток Шолом – Алейхема має подзаглавие «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена в цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. В «Пісні пісень» Шолом – Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття любові лише зароджується, до дорослого життя, прощанню сдетством.
Отже, добуток Шолом – Алейхема – це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненну любов. У дитинстві Шимек і Бешкетуючи минулого хазяями свого миру: «наш будинок – палац. Я – принц. Бешкетуючи – принцеса… це наше небо, наш вітерець, наші пташки – все наше, наше, наше!». Вони були з’єднані в ньому, як закохані Соломон і Суламит у біблійній «Пісні пісень». Але Бешкетуючи вже в дитинстві зштовхнулася з жорстокістю миру: батько її потонув, а мати покинула її.
Шимек почуває ворожість миру, коли дитинство вже в минулому, а любов загублена: «наш двір уже не виноградник Пануючи Соломона, що в «Пісні пісень». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічне звучання
Оповідання ведеться від першої особи, і завдяки його особливостям – звертанням до читача й повторів – читач стає слухачем, майже співрозмовником автора. Пересказчик час від часу повертає нас до початку роману, що був для нього початком, джерелом і прекрасною мрією, і неутолимой суму, – адже «початок, початок найпечальнейшей, краще самого радісного кінця».
Символіка й поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, що тягнеться нескінченно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками покритий, червоними квіточками прикрашений квітами».
Роман проникнуть не тільки символікою библейной «Пісні пісень», але й фольклорними, авторськими символами: це образи казок з «Тисячі й однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, польоті над хмарами), вогники святкових свіч і великодні молитви, символи західного сонця, чарівної гори. Образ сонця, як і біблійний образ Суламити, пов’язаний з героїнею роману: «Хмаринка мигнула по її прекрасному личку. І мені здається, начебто сонце раптово сховалося…Бешкетуючи перестала плакати, і вже ожило. Сонце сіяло, як і раніше». Образ Бузі, як сонце, висвітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, начебто сонце, іде за обрії: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про своїй ніжну Суламит.
Мрія про ідеальну любов залишається нереалізованої, але у фіналі пересказчик знову вертається до початку свого роману й своєму життю – адже «початок, початок найпечальнейшее, краще самого радісного кінця». Які радості й суми не принесе наступна доля героєві роману, його чарівна дитяча казка залишиться в нього пам’яті
Ліричний роман Шолом – Алейхема – один із самих поетичних добутків єврейської літератури. «Пісня пісень» написана прозою, але мова й образи вподібнюють добуток до прекрасної пісні олюбви.
На улице лето, небо чистое, высокое, светлое, облака на картине как будто из сказки, они светло-фиолетовые, розоватые. Прямо перед нами тихая река, вода в ней замерла и отражает, словно зеркало, красивое небо, лес, купола церкви. У берега реки стоят две старенькие лодочки, а третью плохо привязали, и она уплыла к середине реки.
Вечернее солнце освещает все вокруг, за рекой виден лес, а рядом с ним стоит церковь, ее зеленые купола, кажутся сделанными из изумрудных камней. Зеленый цвет олицетворяет жизнь, а также спокойствие и умиротворенность. Кресты церкви, кажутся золотыми, они сияют под солнечными лучами.
Видно, что вот-вот наступит вечер, солнце медленно садится за горизонтом. Цветы, растущие на поляне, начинают закрывать бутоны. Чувствуется тишина, спокойствие, умиротворенность. Главный цвет картины – зеленый, это и трава, и деревья, и купола церкви. Синими оттенками написана река и небо. На картине показана величественность и широта русской природы, после просмотра этой картины хочется увидеть все это своими глазами. Почувствовать лесной аромат, его чистоту, благоухание цветов. Вроде бы на картине нарисован уголок природы, который видел каждый, но ведь не всегда мы замечаем эту неповторимую красоту, а художник сумел показать нам ее, донести до зрителя. Эта картина успокаивает, смотря на нее, начинаешь мечтать. Хочется увидеть эту картину в оригинале и еще раз полюбоваться ею.