Объяснение:
В истории нашей страны имеются разные странички, каждая из которых повествует о разнообразных событиях. Не осталась в стороне и тема Великой Отечественной войны. Писатели и поэты в тяжелое для страны и народа время, старались не только исполнить свой долг по защите нашей Родины, но и оставить и запечатлеть в своих строках то, чему они оказались свидетелями. Казалось бы, когда пушки гремят, то музы умолкают. Но писатели военного времени доказали обратное. В войну музы не уснули, музы не молчали, они трубили и стали огромной поддержкой для наших бойцов в эти тяжелейшие времена. Поэт на войне и о войне Довоенное мирное время. Многие будущие писатели и поэты учатся в школах, институтах, и в своем творчестве подражают своим любимым авторам. Но пришел 1941 год. Он заставил встать на защиту страны не только военнообязанных, но и весь народ, в том числе и поэтов. Тысячи поэтов отправились на фронт защищать нашу Родину. Не вернулось более четырехсот. Но независимо от этого, каждый из них сделал огромный вклад в будущую победу, защищая свою Родину не только как солдат, но и как поэт. Поэт на войне своими строками поднимает в атаку солдат. Поэт на войне говорит о войне, вселяя надежду в сердца своих товарищей и поднимая их боевой дух. В то время, когда обычный солдат изможденный войной изо всех сил старается сохранить надежду, поэт даже на привале продолжает свою невидимую войну. И его строки отпечатываются каждой буквой в сердцах боевых товарищей, заставляя вновь и вновь подниматься в атаку и не покидать боевых рубежей даже в самые тяжелые минуты. Кедрин, Исаковский, Ахматова, Сурков, Симонов, Коган, Самойлов, Берггольц, Джалиля. Это лишь незначительный перечень поэтов на войне, тех кто писал о войне, и у кого война стала неотъемлемой частью творчества. Советские писатели и поэты не могли молчать. Они понимали, что моральная поддержка тех кто на фронте это не только лозунги и плакаты. Это и Священная война Лебедева-Кумача, ставшая настоящим символом военной поэзии. Это такие душевные песни, как Темная ночь, Заветный камень, В землянке, Огонек, Платочек, В лесу прифронтовом и многие другие произведения поэтов военных лет. Поэты на войне 1941-1945 гг, применили собственное оружие против врага, которое проявилось в самых разных жанрах. Здесь и публицистика, что говорила, призывала и воспламеняла. Лирика, что оголяла солдатские сердца. Едкая сатира, поэмы военного времени. Все это стало нашим бессмертным наследием, которое родилось в огне сражений.
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение:
