Анализ стихотворения в кабаках, в переулках, в извивах, в электрическом сне наяву я искал бесконечно красивых и бессмертно влюбленных в молву. были улицы пьяны от криков. были солнца в сверканьи витрин. красота этих женственных ликов! эти гордые взоры мужчин! это были цари - не скитальцы! я спросил старика у стены: - ты украсил их тонкие пальцы жемчугами несметной цены? ты им дал разноцветные шубки? ты зажег их снопами лучей? ты раскрасил пунцовые губки, синеватые дуги бровей? но старик ничего не ответил, отходя за толпою мечтать. я остался, таинственно светел, эту музыку блеска а они проходили всё мимо, смутно каждая в сердце тая, чтоб навеки, ни с кем несравнимой, отлететь в голубые края. и мелькала за парою ждал я светлого ангела к нам, чтобы здесь, в ликованьи троттуара, он одну приобщил а вверху - на уступе опасном - тихо съежившись, карлик приник, и казался нам знаменем красным распластавшийся в небе язык.
Події відбуваються в українському сел вц вчани жили тут, наче у фортеці. Вони були козацького роду, тому й розуміли, яка небезпека їм загрожує. Жителі села кожної ночі ставили вартових біля обох воріт села, щоб ворог не застав їх зненацька. Такий лад завів тут старий досвідчений козак, який прийшов сюди з першими поселенцями. Хоча старий Охрім уже давно помер вчани й далі дотримувалися тих звичаїв. Їм велося безпечно.
У вці жив козацький рід Судаків. Вони славилися тим, що не було між ними жодного, хто б не побував на Січі між низовим товариством.
Рідня Судаків складалася зі старого діда Андрія, його сина Степана, жінки Палажки, двох синів Петра й Павла та дочки Ганни.
Звичайно, Петра вже тоді не було вдома — пішов на Запоріжжя.
Другому синові, Павлові, було п'ятнадцять років, а дочці Ганні — тринадцять...
Далі розповідається про те, як зненацька в вку вдерлися татари. На очах Павлуся вони вбили матір і діда, а батька й сестру взяли в ясир. Павлусеві вдалося втекти на викраденому татарському коні.
Поранений і знесилений, Павлусь упав з коня і зомлів. Свідком цієї картини став козак Семен Непорадний. Він промив хлопцеві рану. Опритомнівши, Павлусь розповів про криваві події в вці.
Згодом прибула ватага козаків на чолі з Остапом Тріскою, серед них був і Петро Судак, брат Павлуся. Брати зраділи несподіваній зустрічі.
Коли всі лягли спочити, Семен Непорадний, який зостався на сторожі, помітив татарина й узяв його в полон. Виявилося, татарин шукав у степу Павлуся, який, утікаючи з вки, прихопив не лише коня, а й червінці, що були сховані в сідлі. Пізніше до козаків приєдналася ще одна ватага побратимів на чолі із сотником Андрієм Недолею. Козаки, об'єднавшись, вирішують наздогнати татар і визволити з ясиру вчан.