Відповідь:
Батьки Кіплінга були англійцями, але в пошуках екзотики1 й романтики переїхали до Індії. Редьярд зростав серед люб’язних і послужливих тубільців, які повсякчас намагалися догодити хазяйському синові. Місцеву мову — гінді — хлопець засвоїв раніше, ніж англійську, та й у подальшому житті почувався не так англійцем, як англоіндійцем. Підтримуючи постійний зв’язок з Англією, Кіплінг вважав Індію рідною країною, шанував її традиції та звичаї, любив її народ. Водночас він дещо зверхньо ставився до корінного населення, вважаючи індійців менш цивілізованими, і щиро прагнув сприяти поширенню прогресивних знань у цьому куточку Британської імперії.
Пояснення:
Відповідь:
Батьки Кіплінга були англійцями, але в пошуках екзотики1 й романтики переїхали до Індії. Редьярд зростав серед люб’язних і послужливих тубільців, які повсякчас намагалися догодити хазяйському синові. Місцеву мову — гінді — хлопець засвоїв раніше, ніж англійську, та й у подальшому житті почувався не так англійцем, як англоіндійцем. Підтримуючи постійний зв’язок з Англією, Кіплінг вважав Індію рідною країною, шанував її традиції та звичаї, любив її народ. Водночас він дещо зверхньо ставився до корінного населення, вважаючи індійців менш цивілізованими, і щиро прагнув сприяти поширенню прогресивних знань у цьому куточку Британської імперії.
Пояснення:
Итак, сила любви — в гармонии, в мудрости и в чувстве меры. Принято считать, и, я думаю, справедливо, что самой гармонической личностью в России был поэт Александр Сергеевич Пушкин. Его стихотворение “Нет, я не дорожу...”, мне кажется, исчерпывающе отвечает на вопрос о любви. Вначале лирический герой восторгается “стенаньем, криками вакханки молодой”, переживая влюбленность, а не любовь. Когда проходит “миг последних содроганий”, герой понимает, что он не удовлетворен. Он начинает вспоминать другую женщину и сравнивать ее с вакханкой. Восторг, который вызвала в нем вакханка, уступает место мучительному чувству любви к далекой кроткой и смиренной любимой. Она — полная противоположность вакханке: стыдлива, набожна, сдержанна в чувствах, но “и оживляешься потом все боле, боле — и делишь наконец мой пламень поневоле!”. В этой классической формуле любви есть все необходимые для долгой счастливой любви нравственные начала.
В заключение хочу сказать, что, пока будет существовать человечество, тема любви всегда будет открытой, однако даже писатели-фантасты не могут предложить что-нибудь принципиально новое в любовных отношениях