Когда я прочитала повесть “Тарас Бульба” Николая Васильевича Гоголя, сразу поняла, что книга имеет огромную значимость. Это история о патриотизме, доблести и чести казацкого народа. Среди всех достойных казаков я могу выделить одного, кем я восхищаюсь больше всего. Это старший сын главного героя, запорожского атамана Тараса Бульбы — Остап.
Остап вместе со своим младшим братом Андрием обучались в Киевской Бурсе. С детства он отличался от окружающих его учеников (но сначала не в лучшую сторону): не любил учиться, часто убегал с занятий, и за это однажды получил жесткое наказание от отца. С того момента Остап стал упорно заниматься, а потом стал одним из лучших воспитанников Бурсы. С возрастом его характер стал тверже: он всегда достигал того, чего хотел, был преданным сыном и надежным другом. Это качество сильно ценилось среди казаков, ведь закон товарищества считался одним из самых главных законов казачества. Еще в Семинарии, когда Остап совершал какие-то вылазки, он никогда не выдавал своих товарищей, принимая вину на себя. Неудивительно, что его всегда уважали.
Мета: до учням усвідомити духовну «присутність» Біблії в усій творчості поета; зрозуміти ідейно-художні особливості біблійних переспівів Шевченка, навчити визначати домінанти поетового почуття; удосконалювати навички виразного читання, розвивати вміння аналізувати поетичний твір, висловлювати власну думку про нього; виховувати усвідомлення Бога як високого духовного оплоту особистості.
Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюст-
рації до них, Біблія, аудіозаписи псалмів.
Теорія літератури: псалом, гімн, переспів, оригінал, біблійні мотиви.
ХІД УРОКУ
I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
Вступне слово вчителя.
Від перших досліджень творчості Шевченка й донині точиться суперечка про ставлення поета до Бога. У деяких віршах він сперечається з Богом, навіть заперечує його, в інших — широко користується біблійними образами та мотивами, творчо переосмислює, переспівує Книгу книг, а в багатьох дає зразки віри як джерела поетичного натхнення, як запоруки праведного життя на землі. Отже, про віру Шевченка, роль у його житті та творчості Біблії ми поговоримо на сьогоднішньому уроці.
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
«Хвилинка мудрості».
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Заслуховування усних творів «Жінки в житті Шевченка».
2. Виразне читання напам’ять вірша «Доля».
IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
Тарас Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де віра в Бога була неодмінною складовою життя. Потреба молитви стала такою ж необхідною, як повітря і їжа, а кріпаччина була перепоною навіть у цьому:
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
не дають.
Учився Тарас у школі за церковними книгами, добре знав Псалтир. У його «Щоденнику» є запис про те, що велике полегшення йому приносили сповідь та причастя.
Ось таблиця про християнські поняття та уявлення у творах Шевченка, яку М. Гнатипіак склав ще в 1936 році.
про Шевченка як про атеїста (того, хто не вірить у Бога)? У посланні «І мертвим, і живим…» сам поет іронічно заперечує безвір’я:
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Нема й Бога, тільки я!»
Та куций німець узловатий…
Разом із тим у деяких творах Шевченка ми знайдемо нарікання на Господа, викликані соціальною несправедливістю, нестерпно тяжким становищем українського народу:
Чи Бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе?
(Поема «Сон»)
А Бог куняє. Бо се було б диво, Щоб чути і бачить — і не покарать. Або вже аж надто довготерпеливий…
(Поема «Княжна»)
Біблія на це відповідає: Господь не може повсякчас карати й нищити злочинців, тому що разом із ними гинутимуть і невинні. І влучно порівнює кару Божу з рукою хлібороба, який, вириваючи бур’ян із лану, неодмінно вирве й кілька колосків.
Як же тоді розуміти рядки Шевченкового «Заповіту»?
Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани, і гори — Все покину, і полину До самого Бога Молитися… а до того Я не знаю Бога.
Відповідь можна знайти у його ж поезії «Сон» («Гори мої високії…»):
Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю.
Отже, таке ставлення Шевченка, продиктоване гарячою любов’ю до своєї України, пригнобленого народу. Він, як і Мойсей, заради людей ризикує не лише життям, а й безсмертям душі.
— Пригадайте епіграфи поем Шевченка «Сон» («У всякого
своя доля…»), «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…».
Зачитайте їх і зробіть висновок.
(Шевченко широко використовує рядки з Біблії, ідеї, співзвучні з його власними.)
2. Завдання учням.
У 1847 році Шевченко зробив переспіви біблійних текстів — цикл «Давидові псалми». Прочитайте за Біблією Псалом 1 і переспів Шевченка, порівняйте їх. (Можна також і 149-й.)
Псалми — церковні пісні для богослужінь.
Гімн — хвалебна пісня.
Псалтир — збірник псалмів зі Старого Заповіту, «книга хвали».
(Учні роблять запис до літературознавчих словничків.)
Головний автор псалмів — ізраїльско-іудейський цар Давид (йому приписують авторство 73-х псалмів).
3. Прослуховування аудіозаписів псалмів.
4. Виразне читання вірша «Ісаія. Глава 35. (Подражаніє)».
5. Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.
6. Евристична бесіда.
— Якій темі присвячена ця поезія? (Темі щастя народу, який здобув волю.)
— У чому виявляється національний колорит твору, тобто, що йдеться саме про український народ? (Згадка про гаї, озера, степи, сарни.)
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Завдання учням.
• Запишіть 7 висновків про те, що саме Т. Шевченко брав із Біблії для своїх тво