Образ Петра 1 в поэме «Медный всадник»:
В произведении «Медный всадник» писатель старается противопоставить государство простому народу. В начале поэмы читатель замечает, что правитель выступает реформатором. У него полно идей, он покорил стихию. Петр построил великолепный город, который затмил остальные. И теперь этот город воспринимается как памятник Петру.
Однако далее настроения писателя меняются. Мы видим, что Петр совершил необдуманный поступок – город возвели в совсем неблагоприятной местности, а победить стихию все-таки невозможно. Но Петра не беспокоили беды простого народа – маленький человек для него не интересен.
Главный герой произведения встречается с Петром в образе Медного всадника. При взгляде на этот каменный памятник на душе нарастает тревога. Евгению кажется, что Медный всадник пытается его догнать и уничтожить. То есть Петр имеет несколько воплощений, некоторые из которых могут сломать и уничтожить «маленького» человека.
Мудре слово чорної пантери на Раді. (Коли вирішувалася доля Людського дитинчати на скелі Рад, не вистачало ще одного голоса на користь Мауглі. І ось тут прийшла Багіра, чорна, як сажа, але з чудовими плямами на хутрі. Вона сказала, що вбивати голе дитинча - ганьба. Вона не тільки підтримала Балу, але й додала бика -ч це був її внесок.) Багіра слідкує за навчанням Мауглі. (Багіра і Балу екзаменували Мауглі на знання Владичних Слів Джунглів.) Багіра б’ється з Бандар-Логами, рятуючи Мауглі. (Коли Мавпяче Плем’я викрало Мауглі, Багіра, Балу і Каа кинулися рятувати хлопця. Мавпи тісною зграєю кинулися до Багіри й оточили її, кусаючи, дряпаючи та скиглячи. Вперше Багіра билася до загину, і все задля того, щоб врятувати Людське дитинча, яке любила.) Багіра турбується про Мауглі. (Багіра пояснювала Мауглі, що він Людина, а Людині важко серед мешканців Джунглів. Вона посилає його до Людей за Червоною Квіткою, яка буде, коли потрібно, сильнішою за всіх товаришів.) Чорна пантера поруч з Мауглі, що звільнив Мессуа та її чоловіка. (Багіра пропонує свою до Вона зайшла у дім, який щойно залишили Мессуа та її чоловік. Коли туди вдерся натовп і світло смолоскипів залило кімнату, всі побачили Багіру, чорну, мов сажа, і страшну, мов пекло.) Смерть людей через анкас вразила Багіру. (Коли Мауглі вирішив ще раз глянути на кинутий анкас, Багіра сповістила, що анкас взяла Людина. Вона нагадала Мауглі попередження Білого, що ця штука несе смерть. Ось вже є одна. Далі вони побачили ще три трупи, поряд лежав анкас. З мовчазної згоди Багіри Мауглі повернув анкас білій кобрі.) Прощання. (Коли Мауглі повертався до Зграї Людей, Багіра прийшла по прощатися. Вона полювала на бика, закривавила праву лапу - так вона по яснила, чому не приходила. А потім побігла геть, крикнувши двічі: «Пам’я тай, Багіра любила тебе…» Вона, чорна, дужа і жахлива, соромилася своїх сліз, а тому мерщій побігла.)