Відповідь:
Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
Пояснення:
Родителям мы обязаны своим появлением на свете. Они заботились о нас еще до нашего рождения. Наши родители – это те люди, которым мы никогда не будем безразличны, даже когда сами станем бабушками и дедушками. Вряд ли в мире найдется еще кто-то настолько надежный и преданный!
Поэтому у меня вызывает такое изумление, когда дети не ценят своих родителей, обижают их, не поздравляют с праздниками, не интересуются их здоровьем. Конечно, все дети стремятся как можно быстрей повзрослеть и стать самостоятельными, а иногда кажется, что родители их не понимают и контролируют слишком сильно. Возможно, родители иногда беспокоятся больше, чем необходимо. Но их можно понять - за их плечами немалый жизненный опыт, они просто хотят своим детям избежать боли и ошибок.
Иногда у детей и родителей не складывается теплых и доверительных отношений. Но все равно я считаю, что никто не должен забывать того хорошего, что дали им родители, - свое время, заботу, поддержку. Только благодаря этому мы вырастаем и становимся готовыми ко взрослой жизни. А родители не вечны и не становятся моложе. И нет ничего сложного в том, чтобы им, когда это нужно. Это даже не долг, это искренняя благодарность за все, что они для нас сделали.