Меня заставила задуматься рассказ тихое утро ,о том ,что нужно ценить друзей какие бы мы не были ,нужно дружить и всем ,не смотря на то кто ты есть и что за люди рядом поставь лайк
После художественной школы для особо одарённых детей Ливий Степанович окончил институт имени Сурикова по классу живописи, был членом Союза художников, его работы регулярно выставлялись на различных выставках в России и за рубежом, репродукции с них печатались в журналах. Его работы находятся в картинных галереях многих городов России, в том числе в Третьяковской галерее, а также в зарубежных собраниях. Он работал до последнего года жизни — даже когда из-за болезни испытывал при этом страшные боли.
Ливий Щипачёв не был замкнутым человеком. У него было много друзей, которых он любил и ценил, и семья (память о нём и его творческое наследие хранят его вдова, дочь и внук).
Ливий Степанович был интересным собеседником с разнообразными интересами: увлекался античной нумизматикой, археологией, писал новеллы.
Много выступал на мероприятиях, посвященных Аркадию Гайдару и тимуровскому движению...
Роли в кино: 1942 Клятва Тимура :: Тимур :: главная роль 1940 Тимур и его команда :: Тимур.
Колискові пісні – ліричні пісенні твори, які виконуються матір’ю (рідним батьком чи іншими членами родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати. Це один з найдавніших жанрів народної словесності, що сягає корінням міфологічного періоду творчост доводять, що не лише образно тематичною структурою, а й інтонаційно-ритмічною будовою вони споріднені із замовляннями. В минулому подібні пісні виконувались не тільки, щоб приспати дитину, а привернути до неї або відвернути від неї дію певних духовних сил, оберегти від зла. Більш сучасну групу текстів умовно можна назвати побутовою. Це твори, в центрі яких не стільки саме дитина і магічна дія слова на її ріст, здоров’я, щастя, а скоріше світ, в якому дитина живе – її дім, родина. Центральним у цій групі колисанок є образ матері. Вони сповнені мріями, думками матері про майбутню долю дитини. Оскільки єдиним слухачем є дитина, яка лише починає розуміти окремі слова і реалії дійсності, то у колискових використовується тільки найпростіша загальновживана лексика, у них нема складних поетичних прийомів і тропів. Основним виразником колискової пісні є мелодія, яка навіває дитині сон.
Мати і дитя – це найпрекрасніший образ із загальнолюдської скарбниці духовності. Чуттєвий зв’язок, що з дня народження існує між матір’ю та дитям, дістає вірне відбиття у зворушливо щирих і безпосередніх колисанках. Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, матір вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, організовану ритмом гойданням колиски. У багатьох колискових мотив присипляння пов’язаний з ще однією напівміфологічною істотою – котом. Кіт у слов’янських культах займає вагоме місце, він символ оберегу дому (спить на печі; стереже спокій; не відходить далеко від дому, завжди повертається). Монотонний тихесенький наспів і пестливі слова мають заспокоїти, приспати дитя, тому м’якесенькими лапками підступає до мальованої колисочки пухнастий, волохатий, муркотливий котик, голуби приносять на крилечках сон-дрімоту, і фантастичні Сонко і Дрімота в колискових піснях діють як люди, що цілком відповідають дитячому світосприйнятті.
