Коли моя мама ображається на когось з нас, членів сім’ї, вона каже: «Чому ти не подумав про мене? Я ж теж людина». Це в її розумінні найпереконливіший аргумент. І дійсно, бути людиною в загальноприйнятому уявленні – це значить мати думки, почуття і бажання, це означає бути гідним любові та поваги. Крилатими стали слова одного з героїв М. Горького Сатіна: «Людина – це звучить гордо!». І ми часто не усвідомлюємо повною мірою, до чого це об’ємне і «серйозне» поняття, яку відповідальність воно накладає на нас.
Отже, «людина», як один із видів живих істот, населяє планету Земля. Є кілька кардинально протилежних теорій її походження – від «цинічно-приземленою» теорії Ч. Дарвіна до містичної гіпотези інопланетної природи Homo Sapiens. Однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться на думці, що людина єдина в трьох іпостасях – біологічній, соціальній і духовній. Що це означає?
У своєму житті людина проявляє себе як істота біологічна: вона володіє певною анатомією і фізіологією, у неї існують інстинкти і основні потреби – в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду. Однак це – лише частина потреб людини. Вона не може жити, не виконуючи певних функцій у суспільстві, соціумі. Всі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей – дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. Життя людини в суспільстві, його розвиток саме як соціальної істоти вчені називають социогенез (на відміну від антропогенезу – розвитку людини як біологічної істоти). Вчені довели, що людині необхідно оточення інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» – бути соціалізованим, включеним в життя суспільства. Тільки тоді людина набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, – мова, вміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству.
Але і це ще не все. Можна сказати, що у своїй біологічній природі людина реалізується як особистість, в соціальній діяльності – як індивід. Але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій Землі – стати особистістю – йому дозволяє лише духовна сфера. Вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи
Этот рассказ очень интересный загадочный и интрегующий. Читала с удовольствием. Хоть он и большой сне понравилось его читать. Надеюсь вам тоже понравиться. С полупустыми сумками Ориан возвращалась домой, когда уже совсем стемнело. Снизу небольшой отрывок.
Голова гудела. Рукава белой рубашки были пропитаны кровью. Все тело ломило от усталости. Даже немного шатало из стороны в сторону. И единственная мысль, заставляющая девушку идти дальше, была о близости дома. День был ужасным, напряженным и обляпанным ненавистной кровью, но целительница сделала все, что было в её силах.Наконец дом Мираада показался из-за деревьев. Устало поднявшись по ступенькам, Ориан вошла внутрь, не сообразив сразу, что дверь мало того, что была распахнута, так еще и покачивалась на одной петле. Оставив на ближайшем стуле сумки, Ориан, прихватив чистую рубашку и брюки, снова выскользнула в сгущающийся мрак.
Собака сторожа, по имени Лука ,потерялась и ,не сумев найти путь обратно домой ,уснула около незнакомого дома. Каштанку находит мужчина, забирает с собой и приводит в цирк, где работает клоуном , под сценическим именем - Мистер Жорж. Каштанке дают другое имя - Тётка. В новом доме Каштанки живут ещё : гусь, кот, и свинья . Все они обучены выступать на арене цирка и Каштанка тоже должна принять участие в цирковом номере. Хозяин долго разучивал новый номер и вот настал день выступления Каштанки в цирке. Началось выступление Каштанки и среди зрителей она узнаёт своего прежнего хозяина и его сына ,и обрадовавшись,бросилась к ним. Так Каштанка вернулась к старым хозяевам.
Отже, «людина», як один із видів живих істот, населяє планету Земля. Є кілька кардинально протилежних теорій її походження – від «цинічно-приземленою» теорії Ч. Дарвіна до містичної гіпотези інопланетної природи Homo Sapiens. Однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться на думці, що людина єдина в трьох іпостасях – біологічній, соціальній і духовній. Що це означає?
У своєму житті людина проявляє себе як істота біологічна: вона володіє певною анатомією і фізіологією, у неї існують інстинкти і основні потреби – в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду. Однак це – лише частина потреб людини. Вона не може жити, не виконуючи певних функцій у суспільстві, соціумі. Всі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей – дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. Життя людини в суспільстві, його розвиток саме як соціальної істоти вчені називають социогенез (на відміну від антропогенезу – розвитку людини як біологічної істоти). Вчені довели, що людині необхідно оточення інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» – бути соціалізованим, включеним в життя суспільства. Тільки тоді людина набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, – мова, вміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству.
Але і це ще не все. Можна сказати, що у своїй біологічній природі людина реалізується як особистість, в соціальній діяльності – як індивід. Але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій Землі – стати особистістю – йому дозволяє лише духовна сфера. Вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи