Князь Святослав Ігорович-один з найуспішніших воєначальників Давньоруської держави, за свою завзятість і удачу в боях отримав прізвисько «хоробрий».Більшу частину дорослого життя Святослав проводив у походах на території суміжних держав: Волзька Булгарія, Хазарський Каганат, племена буртасів, касогів і ясів — всі зіткнулися з напористим князем надовго запам'ятали його блискавичні і безрозсудні атаки. У Дунайській області Болгарії Святослав, як і вихователь його батька Олег Віщий, намагався закріпитися шляхом перенесення своєї постійної резиденції в болгарське місто Переяславець. Планам завадила війна з Візантією, другий етап якої виявився для князя невдалим і після декількох місяців облоги в болгарській фортеці він був змушений відновити статус-кво, покинувши Болгарію.На зворотному шляху Святослав став жертвою своєї власної хоробрості-незважаючи на раду воєводи Свенельда повертатися до Києва по степу, князь вважав за краще підніматися по дніпровських порогах, на одному з яких і був убитий кочівниками-печенігами
Бегали два мороза по полю, все резвились и друг друга замораживали. Но надоела им такая игра, захотели они заморозить людей. Выбежали они на пустой бор. Слышат, с одной стороны едет барин, с другой простой мужик. Мужик одет по простому и легко, где-то видны дыры в одежде, а барин одет прилично и тепло, весь в мехах. Мороз Синий нос был младше Мороза Багрового носа. Синий нос решил заморозить мужика, думал его проще ему будет заморозить, а Багровый нос пошел морозить барина. Через некоторое время встречаются, Багровый нос похвастался, что смог сильно заморозить барина, а Синий нос что не смог заморозить мужика, да ещё его побили, что он с побитыми боками остался.
